Технологічна карта вирощування гороху

Біологічні особливостіПопередникиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаюЗберігання врожаю, покращення якості
В Україні горох є найпоширенішою і найурожайнішою зернобобовою культурою — джерелом рослинного білка, одним із кращих попередників для озимих і ярих зернових культур. Серед зернобобових культур він займає найбільші посівні площі, які до 1991 р. становили 1,2-1,6 млн га, проте в останні роки зменшились до 250—260 тис. га.Горох залежно від сортових особливостей та умов вирощування має вміст білка в зерні від 20 до 24%, що вдвічі-втричі більше, ніж у зерні хлібних злаків. Цінність зерна гороху зумовлена ще й тим, що воно багате на мінеральні речовини і містить усі необхідні для людини і тварин незамінні амінокислоти. Зерно гороху має високі смакові якості, а відтак є обов’язковим компонентом для виробництва повноцінних кормів. Солома гороху містить 6—10% білка і за кормовою цінністю не поступається перед лучним сіном. Цінність гороху визначається ще й тим, що він за допомогою бульбочкових бактерій засвоює азот повітря і збагачує ним грунт.Біологічні особливості, ґрунти. Горох вирізняється досить високими вмогами до ґрунтово-кліматичних умов, формуючи стабільні врожаї на багатих гумусом, середніх за гранулометричним складом ґрунтах із глибоким орним горизонтом. Це, в першу чергу, чорноземи, добре окультурені темно- сірі опідзолені й сірі лісові ґрунти з нейтральною реакцією ґрунтового середовища. Менш придатні для гороху важкі, сильно ущільнені, а також перезволожені ґрунти з неглибоким (0,6-1,0 м) заляганням ґрунтових вод.Горох — рослина помірного клімату, не дуже вимоглива до тепла культура. Проростання насіння може відбуватися за температури 1-2°С, однак відбувається дуже повільно (12—20 і більше днів), унаслідок чого з’являються кволі, ослаблені сходи, і в подальшому рослини різко знижують вегетативну та генеративну продуктивність. Мінімальна температура, необхідна для своєчасного розвитку сходів, повинна становити 4-5оС. Із підвищенням температури повітря до 10-120С тривалість проростання насіння скорочується до 5-7 днів.Сходи гороху здатні витримувати короткочасні приморозки (до мінус 50С). Оптимальна середньодобова температура повітря в період формування вегетативних органів 12— 16°С, для формування генеративних органів 16-20°С, в період росту бобів і наливу зерна 16-22°С.Горох дуже вимогливий до умов зволоження, особливо під час проростання. Для того щоб насіння гороху набубнявіло й проросло, потрібно води 110-150% його маси, що вдвічі більше, ніж для гречки, ярої та озимої пшениці. Критичний період, коли рослини особливо чутливі до нестачі води, досить тривалий — від початку утворення генеративних органів до повного цвітіння. Для утворення 1 кг абсолютно сухої речовини гороху потрібно в середньому 400-450 кг води.Насиченість сівозмін горохом не повинна перевищувати 15%. У сівозмінах із наявністю люцерни, конюшини та еспарцету до мінімуму зменшують посіви гороху. На повторних його посівах втрати урожаю можуть сягати 15-20%. Потрібно дотримуватися просторової ізоляції, яка для цієї культури становить не менше 1 км від минулорічних посівів зернобобових та багаторічних бобових трав.Горох добре росте і дає високі врожаї після різних культур, тобто він слабко реагує на попередню культуру. Проте і за таких умов кращими попередниками для нього є удобрені просапні культури (буряки, кукурудза, картопля) і озимі. У сівозміні горох висівають на попередньому місці не раніше як через 4-5 років, щоб запобігти ураженню посівів шкідниками, зокрема нематодою, плодожеркою, бульбочковими довгоносиками та хворобами, особливо фузаріозом та кореневими гнилями. Горох доцільно розміщувати у зайнятих парах перед озимими культурами.Способи, набір ґрунтообробних операцій, глибина основного обробітку ґрунту зумовлюються не стільки біологічними особливостями гороху, скільки попередниками — строками їхнього збирання, забур’яненістю, масою післяжнивних і кореневих решток.Основна мета обробітку ґрунту під горох зводиться до зменшення засміченості ґрунту бур’янами та вирівнювання поверхні поля. Після збирання зернових попередників — озимої пшениці, жита — проводять поверхневе розпушування ґрунту дисковими лущильниками на 6-8 см у два сліди або культиваторами-плоскорізами на 8-10 см з метою повного знищення всіх вегетуючих пізніх (післяжнивних) бур’янів. Проводять зяблеву оранку на глибину 25-27 см. На незабур’янених площах можна застосовувати безполицевий обробіток знаряддями чизельного типу.Передпосівний обробіток ґрунту розпочинається з ранньовесняного боронування середніми або важкими боронами в агрегаті зі шлейфами для вирівнювання поля. Особливу увагу слід приділяти передпосівній культивації. Проводити її необхідно на глибину 6-8 см культиваторами з підрізувальними робочими органами. Залежно від ущільнення передпосівну культивацію виконують в один або два сліди культиваторами з боронами, або ж комбінованими агрегатамиДля формування 100 кг зерна та соломи горох використовує 4 5-6 0 кг азоту, 1,7-2,0 — фосфору, 3,5-4,0 — калію, 2,5-3,0 кг кальцію. У системі живлення культури основну роль відіграють фосфор і калій. Ці добрива доцільно вносити восени під основний обробіток. Дози добрив залежно від попередника і запасу поживних речовин у ґрунті становлять Р30-50 К40-60. Добрі результати дає внесення мінеральних добрив тільки в рядки (N10-15Р10-15 К10 -15) одночасно із сівбою гороху.Під горох можливе внесення подрібненої соломи як добрива. При цьому в ранньоосінній період проводять «балансування» соломи азотом (10 кг азоту на 1 т соломи).Азотні добрива найкраще вносити навесні перед сівбою, обов’язково беручи до уваги рівень біологічної фіксації (50% загального виносу азоту з урожаєм), а також перенесення в підживлення N10-15 (на VII—IX етапах органогенезу).Азотфіксація у гороху за сприятливих умов розпочинається у фазі 2-3 листків, досягаючи максимуму у фазі бутонізації — початку цвітіння, тому до початку активної азотфіксації рослини вимагають мінерального азотного живлення. Якщо під час сівби запаси нітратного азоту в орному шарі менші 30 мг/кг ґрунту, то є необхідність у внесенні 20-30 кг азоту на 1 га. Потреба у вищих (40-60 кг/га д. р.) дозах азотних добрив виникає при вирощуванні гороху на низькоокультурених ґрунтах із вмістом гумусу менше 2%.Вапнування кислих ґрунтів має велике значення для підвищення врожаю гороху. Цей захід активізує діяльність бульбочкових бактерій, збагачує грунт сполуками кальцію. На кислих ґрунтах під горох можна вносити вапно (в дозі 0,5 гідролітичної кислотності), а також доцільно вносити мікродобрива — молібденові, марганцеві й борні. Щоб на коренях гороху краще розвивалися бульбочкові бактерії, насіння перед сівбою інокулюють. Гектарну норму ризоторфіну розчиняють в 1 л води і обробляють насіння в день сівби.Інокулювання насіння можна поєднувати з його молібденізацією, тоді як протруєння при його застосуванні слід проводити завчасно, не пізніше ніж за 2-3 тижні до сівби.Для сівби використовують високоякісне насіння високих репродукцій, добре очищене, неушкоджене шкідниками та не уражене хворобами. Якщо насіння має понижену схожість — недозріле, проросле і ушкоджене, — його піддають повітряно-тепловому обігріванню при температурі теплоносія 55—600С протягом 2-3 годин або ж залишають у бункерах підігрітим до 30-350С протягом 4-6 діб. Насіння протруюють за 1-15 діб до сівби. Рекомендовані протруйники насіння: вітавакс 200ФФ, в.с.к — 2,5 л/т (фузаріозна коренева гниль, аскохітоз), максим 025 FS, т.к.с. — 1,0 л, кг/т (фузаріозна коренева гниль, аскохітоз), фундазол 50% з.п.- 2 л, кг/т (фузаріозна коренева гниль, аскохітоз, сіра гниль).За умови застосування бактеріальних препаратів слід віддати перевагу фундазолу, як менш токсичному для бульбочкових бактерій. Підбір сортів. Правильний підбір сорту, за результатами досліджень наукових установ, гарантує підвищення врожайності на 3-5 ц/га. Найдоцільніше вирощувати тільки ті сорти, які за результатами перевірки визнано кращими за ознаками врожайності, якості зерна, стійкості до посухи, вилягання, проти шкідників та хвороб і внесені до Реєстру для відповідної зони.Для зони Лісостепу рекомендовано сорти Готівський, Глянс, Девіз, Кадді, Камелот, Намисто, Петроніум, Світ, Царевич, Фаргус. Окрім того, пер-спективними визнано Гарде, Лідо, Лавр, Терно.Вирощування стійких сортів — найвигідніший економічно та дієвий засіб підвищення продуктивності культури, стабілізації виробництва зерна, контролю більшості хвороб і шкідників, ефективний захід боротьби з бур’янами.Горох — культура ранніх строків сівби. Для ефективнішого використання накопиченої вологи в ґрунті, підвищення стійкості рослин проти шкідливих організмів горох висівають у перші дні після настання фізичної спілості ґрунту.Норма висіву гороху становить 1,3-1,5 млн/га схожих насінин. Така норма забезпечує перед збиранням 125-130 рослин на 1 м2 і є оптимальною для одержання високого врожаю.Глибина загортання насіння гороху зумовлюється трьома біологічними чинниками: по-перше, при його проростанні не виносяться сім’ядолі на поверхню ґрунту, по-друге, в насінні гороху є значні запаси поживних речовин, що дають змогу йому проростати з більшої глибини і, по-третє, для набубнявіння та проростання насінню гороху потрібно значно більше води (150% маси насінини), ніж, наприклад, для зернових колосових (50% відповідно). Тому горох необхідно висівати на таку глибину, де протягом 5-8 днів після сівби будуть утримуватись достатні запаси вологи для проростання насіння. За сівби в перші весняні дні вона повинна становити 6-8 см.На важких ґрунтах, що запливають, загортають насіння на 4-5 см, середніх та легких — на 6-8 см. Якщо на період сівби верхній шар ґрунту сухий, глибину загортання збільшують до 8-10 см.У технології вирощування важливе значення має вибір способу сівби гороху. Одними із найпоширеніших способів сівби є звичайний рядковий і вузькорядний. Оскільки технологія вирощування гороху передбачає проведення низки операцій з догляду за посівами, то сіють його з обов’язковою технологічною колією.Глибина загортання насіння гороху зумовлюється трьома біологічними чинниками: по-перше, при його проростанні не виносяться сім’ядолі на поверхню ґрунту, по-друге, в насінні гороху є значні запаси поживних речовин, що дають змогу йому проростати з більшої глибини і, по-третє, для набубнявіння та проростання насінню гороху потрібно значно більше води (150% маси насінини), ніж, наприклад, для зернових колосових (50% відповідно). Тому горох необхідно висівати на таку глибину, де протягом 5-8 днів після сівби будуть утримуватись достатні запаси вологи для проростання насіння. За сівби в перші весняні дні вона повинна становити 6-8 см.На важких ґрунтах, що запливають, загортають насіння на 4-5 см, середніх та легких — на 6-8 см. Якщо на період сівби верхній шар ґрунту сухий, глибину загортання збільшують до 8-10 см.Услід за сівбою поле коткують кільчасто-шпоровими котками. Мета цієї операції — зменшення інтенсивності фізичних витрат вологи з поверхні ґрунту та створення кращих умов для якісного скошування гороху у валки.Надалі основна увага при догляді за посівами гороху повинна бути зосереджена на знищенні проростків бур’янів та кірки. Для цього через 5-6 днів після сівби проводять досходове боронування, використовуючи середні зубові борони. Робоча швидкість агрегатів не повинна перевищувати 9 км/год. Післясходове боронування гороху проводять у фазі 3-5 листочків перпендикулярно до напрямку сівби. Для післясходового боронування найпридатнішими є середні або сітчасті борони.Проте найбільшого ефекту в боротьбі з бур’янами в посівах гороху досягають за використання хімічного методу. На сильно забур’янених площах перед сівбою та після появи сходів вносять рекомендовані гербіциди, зважаючи на видовий склад бур’янів: афитокс, 50% в. р., фаза — 3-5 листків гороху, норма 0,5 л/га (однорічні дводольні), дікопур М80, 80% в. ч., фаза — 3-5 листків гороху, доза 0,4 л/га (однорічні та деякі багаторічні дводольні), базагран, 48% в. р., фаза – 5-6 листків гороху, норма 2,0 л/га (однорічні дводольні), півот 10% в. р. к., фаза — під культивацію, до сходів, 5-6 листків гороху, норма 0,6 л/га (злакові та однорічні дводольні), гезагард 50WР 50% з. п., фаза — до сходів, норма 4,0 л/га (однорічні дводольні злакові).Ефективним проти бур’янів на посівах гороху є застосування суміші фюзілад супер 125 ЕС, к.е. + базагран, 48%, в. р. у фазі 5-6 листків гороху дозою 1,5 + 2,0 л/га (однорічні злакові та дводольні).Визначаючи систему запобіжних заходів захисту, насамперед враховують погодні умови, розвиток найпоширеніших у тому чи іншому регіоні шкідників та хвороб.Посівам гороху великої шкоди завдають довгоносики бульбочкові, зерноїд гороховий, попелиця, комарик гороховий і плодожерка. Найпоширеніші хвороби — аскохітоз, гниль коренева, пероноспороз, роса борошниста, іржа.Боротьба з шкідниками. Проти бульбочкових довгоносиків обробляють крайові смуги посівів гороху у фазі сходів. Оптимальний строк оброблення проти попелиці — масова бутонізація, проти зерноїду — при появі на посіві поодиноких квіток на початку цвітіння. Для захисту посівів гороху від шкідників використовують інсектициди: Бі-58 новий, 40% к. е. (плодожерка горохова, вогнівка- попелиця), карате, 5% к.е. (попелиця, трипси, плодожерка, гороховий зерноїд та комарик, довгоносики), децис профі в. г. (попелиця горохова), золон, 35% к. е. (попелиця горохова), фастак, 10% к. е. (гороховий зерноїд, попелиці, трипси). Найширша інсектицидна дія у препарату карате. Найчастіше інсектициди використовуються у фазі бутонізація — цвітіння,Боротьба з хворобами. Серед сучасних фунгіцидів для боротьби з хворобами гороху способом обприскування вегетуючих посівів рекомендується використовувати препарат рекс Т, к. с.Основний спосіб збирання — роздільний. Починають скошувати горох у валки при побурінні 60-75% бобів. Обмолочують валки за вологості зерна 16-19%. Косять горох жатками. При обмолоті дуже сухої маси, а також для запобігання травмуванню насіння частоту барабана комбайна встановлюють на 500-600 об./хв. На чистих від бур’янів посівах при вирощуванні стійких до осипання сортів застосовують однофазне збирання за повної стиглості бобів і зниження вологості зерна до 15-17% з використанням комбайнів. Одразу ж після збирання й очищення насіння гороху перевіряють на ураженість брухусом. Якщо його чисельність перевищує 10 шт./кг, насіннєвий матеріал підлягає газації.Зерно зберігають за вологості не більше 14—15%.