Технологічна карта вирощування дині

Біологічні особливостіПопередникиГрунтиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаюЗберігання врожаю, покращення якостіПереробка врожаю
Диня дуже теплолюбна, жаростійка, світлолюбна культура короткого дня. Вона більш теплолюбна, ніж кавун. Насіння починає проростати при температурі 15°С.Кращими попередниками дині в польовій та баштанній сівозмінах є озима пшениця після багаторічних трав або пару, зернобобові, кукурудза на силос або зелений корм, допустимими — ярі зернові (пшениця, ячмінь). В овочевій сівозміні диню краще вирощувати після коренеплодів, цибулі, капусти. Для поліпшення світлового режиму поля повинні бути малозасмічені багаторічними бур’янами (осот, пирій, свинорій, берізка, гірчак тощо).Не рекомендується вирощувати диню на одному місці протягом кількох років. Доцільно застосовувати таке чергування культур, при якому диня повертається на те саме місце через 6-8 років, що запобігатиме зниженню урожайності плодів та поширенню хвороб. Для зменшення загрози бактеріозу та пероноспорозу, а в південних регіонах такого злісного шкідника, як динна муха, посіви огірка не розміщують поряд з посівами C4 а також не використовують як попередник.Найкращими ґрунтами для вирощування дині є супіщані чорноземи та супіски, які добре прогріваються та мають достатню аерацію. На важких за механічним складом, перезволожених ґрунтах із близьким заляганням ґрунтових вод виростити баштанні рослини практично неможливо. На суглинкових та глинистих ґрунтах диня формує низькі врожаї. Добре росте на чорноземах, каштанових грунтах. Не можна розміщувати на ділянках з близьким (1,5-2 м) рівнем підґрунтових вод.E4Як мають готуватись поля під диню. Після збирання попередника ґрунт обов’язково лущать дисковими знаряддями на глибину 6—10 см у два сліди. На ділянках, сильно засмічених коренепаростковими бур’янами, в період появи їх розеток додатково проводять більш глибоке (10-12 см) лущення лемішними лущильниками. Пласт багаторічних трав обробляють плугами з передплужниками одразу після останнього скошування трав. В усіх інших випадках, незалежно від попередника, через 20-25 днів після останнього лущення розпочинають оранку. Поле під диню орють на глибину 23-25 см. Якщо до настання зими ґрунт сильно ущільнюється або заростає бур’янами, восени проводять додатково 1-2 культивації на глибину 10-12 см. Передпосівний обробіток ґрунту включає обов’язкове боронування зябу в оптимальні строки та 1-2 культивації. Боронують зяб у 2 сліди навскіс до напрямку оранки. Першу культивацію проводять через 4-5 днів після боронування на глибину 10-12 см. Другу (передпосів¬ну) виконують мілкіше, на глибину загортання насіння (4-6 см). На піщаних ґрунтах зяб переорюють без боро¬нування і в подальшому проводять тільки передпосівну культивацію.При дефіциті продуктивних запасів вологи в ґрунті, в роки з короткою або сухою весною, після боронування проводять лише одну передпосівну культивацію.Вносять органічні (20-25 т/га) та мінеральні добрива (N60P60K60).В Україні вирощують диню, що належить до європейського сортотипів, — це перш за все російські ранньостиглі, середньоранні і середньостиглі сорти. До ранньостиглий відносяться: Алушта, Го-Лянка, Криничанка, Липнева, Серпнянка, Тітовка, середньоранніх — Гопрінка, Десертна 5, середньостиглий — Інею, Берегиня, дачниця, Золотиста, Козачка 244, Латаття, Лада, Самарська. При підготовці насіння дині застосовують різні способи: прогрівання на сонці (7-10 діб) або в термостаті (3-4 доби при 35-40 °С), замочування на 18-24 години в воді або розчині сульфату цинку, борної кислоти (концентрація розчинів 0,01-0,05%), протруювання насіння (сухе і напівсухе) в протруйниках тощо.Дослідження, проведені в Дніпропетровській дослідній станції, показали високу ефективність обробітку насіння дині 3%-м розчином перекису водню або 0,025%-м емістиму С. Оброблене насіння витримують у теплому темному місці протягом 16-18 годин. Замочене або оброблене насіння висушують, доводячи до сипучого стану.Сівбу дині починають при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 12-16 °С. Зазвичай в Лісостепу України строки сівби припадають на першу-другу декаду травня, в Степу України — на третю декаду квітня — першу декаду травня. За умов теплої весни строки сівби можуть бути скориговані на тиждень раніше, але при цьому слід враховувати середньобагаторічні дати пізньовесняних заморозків. Сівбу дині здійснюють сівалками з пунктирним (СБН- 3, СПЧ-6, СУПН-8, СУПН-8А, СУПН-12А та інші) або з точним висівом насіння (типу «Клен»).Базова схема розміщення рослин дині в Степу і Лісостепу- 140×70 см, що дозволяє розташовувати 10,2 тис. рослин на 1 га. У північному Степу України також можливо розміщувати рослини дині за схемою (140+70)*70 см. Стрічкові посіви не знижують інтенсивності розвитку огудини і кореневої системи дині. Такі посіви мають перевагу ще й тому, що рослини у стрічці швидко переплітаються, тому краще протистоять негативній дії вітру.Незалежно від схеми посіву коренева система дині краще розвивається, коли в гнізді розміщується по одній рослині. При двох рослинах у гнізді відбувається пригні+J4чення, що послаблює розвиток кореневих систем. Сівбу дині здійснюють сівалками з пунктирним (СБН- 3, СПЧ-6, СУПН-8, СУПН-8А, СУПН-12А та інші) або з точним висівом насіння (типу «Клен»).Посіви дині необхідно підтримувати в чистому від бур’янів стані, особливо в першій половині вегетації.Найбільші врожаї плодів і насіння отримують при про­веденні не менш як 3 міжрядних обробітків і 2-3 ручних прополювань. Посіви дині обробляють овочевими або баштанними культиваторами (КРН-4,2, КНБ-5,4, УКР-9,1). Першу культивацію проводять при позначенні рядків або в фазу першого листка на глибину 12-14 см, другу — на 8-10 см (фаза 3-5 листків), третю (під час формування огудини) і наступні — на глибину 6-8 см.У суху погоду глибину міжрядних обробітків зменшують на 2-3 см. Захисні зони під час першого обробітку — 10- 15 см, в подальшому вони ширші. На загущених посівах проводять одно-, дворазове прорідження рослин: перше — в фазу 1-2 листків одночасно з першим прополюванням, дру­ге — в фазу шатрика (3-5 листків), яке поєднують з другим міжрядним обробітком та другим прополюванням.У період підживлення рослин використовують культи- ватори-рослинопідживлювачі.Серед профілактичних заходів обов’язковим є вико­ристання здорового і очищеного від бур’янів посівного матеріалу, якісне збирання врожаю, своєчасне знищення рослинних решток, знищення бур’янів на посівах і узбіччях доріг. Найважливіші агротехнічні заходи — дотримання чергування культур у сівозміні, своєчасний високоякісний обробіток ґрунту та догляд за рослинами. Важливу роль у знищенні бур’янів, запобіганні появи шкідників і хвороб мають пестициди, що дозволені до використання.Диня належить до культур з багаторазовими зборами врожаю. Період плодоношення деяких сортів розтягується на 20-30 днів.Збирати плоди дині починають вибірково, за наявності ознак стиглості, характерних для сорту: зміна забарвлення шкірки, наявність сітки, легкий відрив від плодоніжки тощо. За сприятливих погодних умов (суха погода) можливо скоротити кількість зборів до 1-2 разів. Плоди збирають вручну, на купи, з яких вантажать на транспортні засоби вручну або механіч+L4ними навантажувачами. Під час збирання видаляють всі хворі плоди.Дині зберігають у місцях виробництва, а перевозять на великі відстані перед реалізацією. На тривале зберігання плоди закладають у спеціалізовані плодосховищі або холодильні камери, а при їх отсутстзіі — у траншеї. За лежкості сорти європейської дині поділяються на три групи. До першої групи відносять ранньостиглі, малолежкіе сорти, плоди яких можуть зберігатися без втрати смакових і товарних якостей не більше 7 діб, до другої — частково ранньостиглі та середньоранні сорти, які можуть зберігатися протягом 2–3 тижнів. При зберіганні у них різко зменшується вміст Сахаров. До третьої групи належать середньостиглі та середньопізні сорти, плоди яких можна зберегти протягом декількох місяців і в період зберігання вони можуть дозрівати. У перший місяць зберігання вміст цукрів і ароматичних речовин у них збільшується, поліпшується смак, а потім поступово зменшується. Середньопізні та пізньостиглі (озимі) сорту в Україні вирощують овочівники-аматори і вони не включені до Реєстру сортів. Ці сорти завдяки доброму стані збільшують період споживання свіжих плодів дині на 5–6 місяців. Плоди більшості ранньостиглих, середньоранніх і частково середньостиглих сортів до тривалого зберігання непридатні і використовуються в основному для місцевого споживання в літньо-осінній період. Однак деякі сорти цих груп стиглості придатні до короткострокового зберігання до 1 місяця і тривалого — до 2–4 місяців. З середньостиглих сортів, плоди яких здатні дозрівати під час зберігання, вирощують Золотистий, Козачка 244, Латаття, Лада та ін В оптимальних умовах їх можна зберігати до лютого. Плоди ранньостиглих, середньоранніх і середньостиглих сортів дині на зберігання закладають кілька недозрілими (за 7–10 діб до повного дозрівання). Занадто зрілі, як і перезрілі плоди, непридатні для зберігання. Однак рання закладка на зберігання призводить до зниження їх цукристості. Плоди, призначені для зберігання і транспортування, прибирають обережно з плодоніжкою завдовжки до 5 см, щоб не завдати їм механічних пошкоджень. Плодоніжку відрізають від стебла ножем або ножицями. Зрілість динь визначають по сітці тріщин — у міру дозрівання плодів вона стає більш вираженою. Краще зберігаються дині з середньою сіткою, що покриває половину плоду, плоди з повною сіткою швидко визрівають і зберігаються не більше 2 місяців, з початковою, слабкою сіткою, не дозрівають і мають низькі смакові якості. Якщо плоди сорту не мають сітки, тоді показником зрілості служить пожовтіння кори. Зазвичай на зберігання прибирають їх в кінці вегетаційного періоду. При прибиранню від плодів відокремлюють надземну масу, розкладають їх в один шар у поле і витримують на сонці протягом 10–15 діб, перевертаючи через 4–5 доби. За цей період в плодах проходять фізіологічні процеси, які підвищують їх лежкість. Після цього дині транспортують до сховища. Перевозять їх на автомобілях з солом’яною підстилкою в один шар. Тимчасове зберігання динь застосовують у господарствах і на заготівельних пунктах до відвантаження їх у пункти споживання. Підвозять плоди з поля до місця зберігання або до заготівельних пунктів у спеціальних ящиках-клітках або розкладеними на підстилку в один шар. Тимчасово плоди зберігають або в ящиках, в яких вони були доставлені з поля, встановлених в штабелі, або ж розкладеними на майданчиках в один шар. У сховищах дині зберігають різними способами: на підвісах, в ящиках і на стелажах. Широко поширене зберігання плодів на підвісах в сітках і сумочках. При цьому способі зберігання на плодах не утворюється пролежнів. До стовпів прикріплюють в 4–5 ярусів жердини діаметром 10–12 см на відстані 80–90 см одна від одної, до яких підвішують у сітках плоди. Сітки готують з лози, шпагату або інших матеріалів. Зберігають дині також у ящиках-клітках, встановлених в штабелі. Дно їх вистилають соломою товщиною 10–15 см. На солому обережно укладають плоди в один шар так, щоб вони не торкалися одне одного. Більш досконалі спеціалізовані динехраніліща обладнані припливно-витяжною вентиляцією та печами для опалення. У таких сховищах плоди розміщують на стелажах, влаштованих в 3–4 яруси на відстані 50 см один від одного. На стелажах плоди укладають на підстилку з сухого очерету, хвої, соломи, полови, тирси або пакувальних стружок в один шар, так, щоб вони не торкалися один до одного. Краще для кожного плоду зробити гніздо і обтягнути його мішковиною. Це оберігає від утворення пролежнів. При зберіганні в холодильниках плоди укладають на стелажі із гніздами для кожного плоду окремо. Гнізда обтягують щільною мішковиною. Догляд за динями під час зберігання полягає в забезпеченні відповідного режиму. Зберігають їх при температурі +1 … +3 ° С, але не більше +5 ° С і відносній вологості повітря 70–80%. Температура повинна бути постійною, а вологість повітря — низькою, інакше плоди запотівають і швидко хворіють. Сховища перед заповненням продукцією очищають, просушують і дезінфікують. Під час зберігання плоди періодично, не рідше двох-трьох разів на місяць, оглядають, вибирають визріли на реалізацію і видаляють всі хворі. Зберігання в траншеях застосовують тільки в місцях вирощування дині. Траншеї риють на піднесених, сухих місцях довжиною 6–10 м, шириною 2–4 м, глибиною 1 — 1,5 м, зверху накривають колодами товщиною 10–12 см або роблять настил з дощок (обапола). Потім кладуть солому шаром 20 — 30 см і насипають шар землі 20–30 см. У траншеї встановлюють вентиляційну трубу і виводять через дах 1–2 витяжні труби з шиберами. По одній або обох сторонах траншеї (в залежності від її ширини) встановлюють полиці або стелажі, на яких з жовтня — початку листопада зберігають плоди дині, укладаючи їх в один шар похило, плодоніжкою донизу. Якщо в траншеї немає стелажів, плоди розміщують на землі з солом’яною підстилкою. Температуру в траншеї підтримують у потрібних межах, відкриваючи або закриваючи вентиляційні труби. При сильному похолоданні повітря підігрівають за допомогою спеціальних жаровень.M4Соління динь. Відбирають плоди діаметром 15 см з щільною м’якоттю. Миють, ріжуть надвоє, видаляють насінне гніздо, вкладають у бочки і заливають 5 %-м розчином солі. Бродіння триває одну добу. Бочки перевіряють на щільність, підтягують обручі, доливають розсіл і ставлять на доброджування. В готових солоних динях вміст молочної кислоти 0,6 — 1,2 %, солі — 3 %, розсіл прозорий. Недозрілі дині солять у власному соці і зберігають при 2 — 5 °C.