Технологічна карта вирощування жита

Біологічні особливостіПопередникиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаюЗберігання врожаю, покращення якості
Жито озиме менш вимогливе до клімату, ніж пшениця. Насіння його починає проростати при температурі 1-2°С, а при 12-14°С дає дружні сходи через 6-8 днів. Холодостійкість жита озимого дуже висока. Воно витримує зниження температури ґрунту на глибині вузла кущіння до -22°С. Проте під товстим сніговим покривом воно часто випріває. У жита добре розвинена коренева система, яка проникає на глибину 1,5-2,0 м і здатна засвоювати фосфор і калій з важкорозчинних сполук. Рослини жита менш чутливі до кислотності і добре ростуть при рН 5,3-6,5. Тому його можна вирощувати на малопридатних для пшениці піщаних підзолистих ґрунтах. Але кращими є родючі структурні чорноземи і сірі лісові ґрунти середнього та легкосуглинкового гранулометричного складу. Погано росте жито озиме на важких глинистих, заболочених і засолених ґрунтах.Жито озиме важливо розмістити після культур, що рано звільняють поле і дають змогу вчасно провести обробіток . Воно менш вимогливе до попередників, ніж інші озимі. У районах достатнього зволоження Правобережного Лісостепу кращими попередниками жита озимого є пари, які зайняті однорічними бобово-злаковими сумішками на зелену масу і сіно, багаторічні трави на один укіс, кукурудза на силос та зелений корм, горох на зерно, рання картопля, люпин, ріпак. У районах недостатнього зволоження Лівобережного Лісостепу кращими попередниками є зайняті однорічними травами ранні пари, багаторічні трави, ранньостигла соя, ріпак, зернобобові культури, гречка, кукурудза на силос і зелений корм. Гіршими попередниками в цих під зонах Лісостепу є стерньові культури.При вирощуванні жита озимого слід пам’ятати, що на ґрунтах, багатих на елементи живлення, після кращих попередників за високих доз мінеральних добрив рослини жита озимого формують дуже велику вегетативну масу, значно вилягають, що призводить до великих втрат врожаю, через зменшення виповненості зерна. Крім того, жито озиме — типова перехреснозапильна рослина і при ранньому виляганні багато квіток не запилюється і спостерігається через зерниця в колосі.Щоб запобігти міжсортовому схрещуванню, на насіннєвих ділянках дотримуються просторової ізоляції, особливо при вирощуванні тетраплоїдних сортів. Розміщувати їх потрібно на відстані не менше ніж 300-500 м від сортів диплоїдного жита, бо при перезапиленні з ними врожай тетраплоїдних сортів різко знижується.Серед зернових колосових культур жито вважається найстійкішим до вирощування у беззмінних посівах. За інтенсивною технологією вирощувати жито у повторних посівах не рекомендується з фітосанітарних причин, воно не є самооздоровчою культурою, тому це призводить до зниження врожайності.Головними завданнями основного обробітку під жито озиме в усіх зонах вирощування є збереження вологи, боротьба з бур’янами, нагромадження елементів живлення. Загальні вимоги до основного обробітку ґрунту під жито озиме такі:а) між збиранням попередника і наступним мілким обробітком поля широкозахватними знаряддями має бути щонайменший проміжок часу,б) доведення поля до посівного стану повинно здійснюватись в єдиному технологічному циклі з основним обробітком. При обробітку ґрунту через 2-3 дні після оранки досягнути потрібної якості розробки ґрунту вже важко,в) через 10-14 днів після оранки поверхневим мілким обробітком знищуються пророслі бур’яни і вирівнюється посівний шар ґрунту.Передпосівний обробіток. Жито озиме, як і інші озимі зернові культури, дуже вимогливе до передпосівного обробітку ґрунту. Воно вимагає добре ущільненого та вирівняного насіннєвого ложа. Поверхня поля має бути вирівняною, висота гребенів чи глибина борозен — не більше 4 см. Оброблений шар ґрунту має бути розпушеним і дрібногрудочкуватим. У ньому допускається наявність грудок розміром до 2,5 см не більше 80%, а від 5 до 10 см — не більше 10%. Щільність обробленого шару повинна бути в межах 1,0-1,3 г/см3. Допускається відхилення від заданої глибини обробітку ґрунту не більше 1 см. Такий стан ґрунту забезпечується роботою комбінованих багатофункціональних агрегатів.Процеси основного, передпосівного обробітку ґрунту та сівби можливо об’єднати включенням сівалки в комбіновані агрегати. Такі комбіновані агрегати пропонують сьогодні багато різних фірм. Якщо після збирання попередника немає глибоких слідів від коліс, оптимальної щільності, відсутні рослинні рештки, грунт не деформується, то для сівби жита дуже ефективно застосовувати комбіновані багатофункціональні агрегати.Удобрення. За винесенням поживних речовин жито дещо відрізняється від озимої пшениці. На формування 1 т зерна воно забирає з ґрунту менше азоту, ніж озима пшениця, і трохи більше фосфору і калію. Із врожаєм зерна 3,0 т/га і соломи 6,0 т/га жито виносить близько 90 кг азоту, 40 фосфору і 75 кг калію. При цьому основна кількість калію надходить у рослину до початку колосіння, а азоту й фосфору — до настання молочно-воскової стиглості. Біологічною особливістю жита є властивість його кореневої системи добре засвоювати фосфор із важкорозчинних сполук, таких як фосфоритне борошно. Дози добрив та співвідношення між елементами живлення встановлюють із урахуванням величини запланованої урожайності жита озимого, наявності їх рухомих форм у ґрунті і коефіцієнтів використання елементів живлення рослинами з мінеральних добрив і ґрунту. Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту. Частину їх можна вносити локально, одночасно з сівбою, але доза при цьому не повинна перевищувати 25-30 кг/га діючої речовини. Переносити невнесені до сівби фосфорні й калійні добрива у підживлення не ефективно. Азотні добрива під жито озиме ефективніше вносити роздрібнено під час весняно-літньої вегетації рослин із урахуванням стану посівів. Однак на бідних азотом ґрунтах, а також після гірших попередників є потреба в їхньому внесенні восени, але не більше 30% сумарної дози.Перше підживлення на слаборозвинених і зріджених посівах жита озимого проводять на II етапі органогенезу, щоб збільшити продуктивне кущіння. Доза азоту за першого підживлення становить 25-30% повної дози внесення. Друге підживлення жита озимого (50-60% всієї дози азоту) проводять на IV етапі органогенезу, що сприяє збільшенню кількості зерен у колосі, а також кращому росту бокових стебел. Третє підживлення азотом, жита озимого проводять у період від початку колосіння до наливу зерна (VIІ-VIII етапи органогенезу). У цей період вносять 15-20% всієї дози азоту. На фуражних посівах його проведення недоцільне.Дослідження свідчать, що способи внесення азотних добрив під озиме жито значною мірою залежать від кількості опадів. У підзоні недостатнього зволоження (східна частина Лісостепу), роздрібнене внесення азотних добрив забезпечило достовірний приріст урожайності жита озимого тільки в умовах достатнього зволоження. У посушливі роки ефективність азотних підживлень набагато зменшується.Орієнтовні дози внесення мінеральних добрив, встановлені науковими установами на основі багаторічних досліджень з визначення їх дії на урожайність жита озимого, після основних попередників на різних ґрунтах Лісостепу наступні. На дерново- підзолистих, супіщаних і суглинкових грунтах після зернобобових і конюшини N 80-90, P 70-90, K 80-90, після пару N 90-100, P 80-90, K 90-100, після кукурудзи на силос N 100-120, P 90-110, K 100-120. На чорноземах всіх видів та темно- сірих опідзолених після зернобобових і конюшини N 60-70, P 50-60, K 60-70, після пару N 70-80, P 60-70, K 70-80, після кукурудзи на силос N 80-90, P 60-80, K 60-80. На сірих та ясно-сірих лісових після зернобобових і конюшини N 70-80, P 60-70, K 70-80, після пару N 80-90, P 70-80, K 80-90, після кукурудзи на силос N 90-100, P 70-90, K 90-100. За нестачі мінеральних добрив та необхідності доповнення останніх, застосовують зелене добриво, або сидерат, який забезпечує орний шар не лише азотом, а й органічною речовиною. Повну дозу мінерального добрива, яке вноситься на фоні сидерального пару, можна зменшити майже вдвічі.Кращими сидеральними культурами у всіх зонах вирощування жита є посіви бобових культур (люпин, горох, кормові боби), а також капустяних (гірчиця, редька олійна, ріпак озимий та ярий, суріпиця озима). Заробляти їх у грунт потрібно у фазі цвітіння.Поповнення ґрунту елементами живлення відбувається і шляхом внесення побічної продукції попередника (соломи гороху, стебел кукурудзи тощо). Співвідношення вуглецю та азоту в побічній продукції для його успішної мінералізації повинно бути у межах 20-25:1. За ширшого співвідношення між вуглецем і азотом у побічній продукції попередника для повної її мінералізації необхідно додатково вносити від 8 до 10 кг/т азотних добрив.Одночасно з підживленням рослин азотом на III і IV етапах органогенезу доцільно практикувати обробіток посівів регуляторами росту, які сприяють збільшенню врожайності жита озимого від 0,3 — 0,5 т/га і дозволені дія використання «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Щоб запобігти виляганню, важливо дотримуватись рекомендованого співвідношення елементів живлення. Однобічна перевага азоту, що часто спостерігається на практиці, призводить до вилягання, сильного ураження хворобами і зниження врожайності зерна. Для отримання високої врожайності під жито необхідно вносити мікродобрива: бор — 0,4-0,5 кг/га, мідь — 0,2-0,3, цинк — 0,15-0,2 кг/га.За нестачі мінеральних добрив та необхідності доповнення останніх, застосовують зелене добриво, або сидерат, який забезпечує орний шар не лише азотом, а й органічною речовиною. Повну дозу мінерального добрива, яке вноситься на фоні сидерального пару, можна зменшити майже вдвічі.Кращими сидеральними культурами у всіх зонах вирощування жита є посіви бобових культур (люпин, горох, кормові боби), а також капустяних (гірчиця, редька олійна, ріпак озимий та ярий, суріпиця озима). Заробляти їх у грунт потрібно у фазі цвітіння.Поповнення ґрунту елементами живлення відбувається і шляхом внесення побічної продукції попередника (соломи гороху, стебел кукурудзи тощо). Співвідношення вуглецю та азоту в побічній продукції для його успішної мінералізації повинно бути у межах 20-25:1. За ширшого співвідношення між вуглецем і азотом у побічній продукції попередника для повної її мінералізації необхідно додатково вносити від 8 до 10 кг/т азотних добрив.Одночасно з підживленням рослин азотом на III і IV етапах органогенезу доцільно практикувати обробіток посівів регуляторами росту, які сприяють збільшенню врожайності жита озимого від 0,3 — 0,5 т/га і дозволені дія використання «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Щоб запобігти виляганню, важливо дотримуватись рекомендованого співвідношення елементів живлення. Однобічна перевага азоту, що часто спостерігається на практиці, призводить до вилягання, сильного ураження хворобами і зниження врожайності зерна. Для отримання високої врожайності під жито необхідно вносити мікродобрива: бор — 0,4-0,5 кг/га, мідь — 0,2-0,3, цинк — 0,15-0,2 кг/га.Підготовка насіння до сівби. Для сівби використовують очищене й відсортоване кондиційне насіння, яке має чистоту не нижчу 98% і лабораторну схожість не нижче 90%, з силою росту не менше 80%. Насіння має бути вирівняне за розмірами з масою 1000 зерен не менше 40 г (чи 95% сортової маси). Травмоване насіння, а також насіння з полеглих та уражених грибними хворобами посівів, висівати недоцільно.Підготовка насіння до сівби вимагає повного виконання рекомендованих заходів. Необхідно застосовувати такі способи протруювання, що сприяють міцному прилипанню препарату до насіння. Ефективність передпосівної підготовки насіння зростає, якщо при протруєнні використовують ретарданти та мікродобрива. Якісне протруювання насіння хімічними препаратами захищає насіння, проростки і рослину на перших етапах розвитку від основних хвороб. Комбінаціями з інсектицидами можна ефективно боротися також із шкідниками, що дуже ефективно на посівах, які були проведені раніше оптимальних строків. Для протруювання насіння жита в Україні застосовують зареєстровані препарати.Сівба. Для сівби жита потрібно використовувати насіння сортів, включених у Державний реєстр, з високими посівними якостями. У Каталозі сортів рослин, які придатні для поширення в Лісостепу, нараховується близько 30 сортів жита озимого, з них найпоширеніші такі: Велитень, Дозор, Матадор, Полікросне, Полі 2, Інтенсивне 99, Сіверське, Клич, Хасто, Харківське 98, Ірина, Слобожанець, Первісток F1, Синтетик 38 та ін. Більшість сортів відносяться до диплоїдної групи (кількість хромосом 14). В останні роки широко використовуються і тетраплоїдні сорти (кількість хромосом 28). Ці групи сортів вирізняються між собою за показниками біологічної і господарської цінності. Так диплоїдні сорти мають краще розвинуту кореневу систему більшу кущистість, стійкіші до вимерзання і випрівання. Тетраплоїдні сорти мають пружніше стебло, меншу довжину першого і другого міжвузля, що забезпечує їхню стійкість до вилягання. Але основна відмінність тетраплоїдних сортів від диплоїдних — це здатність перших формувати краще виповнене зерно, що дає можливість отримувати більший врожай. Якщо маса 1000 зерен у диплоїдних сортів становить 28-35 г, то тетраплоїдних — 45-50 г. Їхнє зерно містить більше білка і має більший вихід борошна.Ураховуючи, що тетраплоїдні сорти жита озимого менш зимостійкі, їх доцільно висівати у західній частині Лісостепу, оскільки перезимівля тут менш складна, а в північній і східній частині, де зимові погодні умови суворіші, більшість площ посіву повинні займати диплоїди і сорти жита озимого.Урожайність жита озимого значною мірою залежить від строків сівби. Слід мати на увазі, що жито в основному кущиться восени, і тому, в разі запізнення із сівбою, жито не встигає з осені розкущитися як слід. Рослини жита озимого найкраще зимують, коли до закінчення осінньої вегетації сформували 4-5 стебел. Для цього необхідно близько 500°С активних температур. Виходячи з цього, встановлюють оптимальні строки сівби жита озимого, які в Лісостепу припадають на період 20-30 вересня. Ці строки сівби встановлено з урахуванням середніх багаторічних температур у даній зоні. Цілком ймовірно, що кожного конкретного року оптимальні строки сівби жита озимого можуть різнитися.Слід також враховувати той факт, що за ранніх строків висіву рослини жита озимого сильно пошкоджуються злаковими мухами, а через переростання — і сніговою пліснявою і тому такі посіви менш урожайні. За надто ранніх строків сівби значно знижується зимостійкість жита.Строки сівби впливають і на якість зерна жита озимого. Так, за даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, маса зерна, натура, вихід хліба і його якість були кращими за сівби у кінці оптимальних строків. Вміст білка в зерні збільшувався від раннього до пізнього строку сівби.Способи сівби і глибина загортання насіння. Основним способом сівби жита озимого є звичайний рядковий з міжряддями 12,5 і 15 см. Оптимальна глибина загортання насіння 3-4 см. За такої сівби сходи з’являються раніше, вторинна коренева система формується на одній глибині з первинною, завдяки чому вони синхронно забезпечують рослину поживними речовинами і водою. Такі рослини добре кущаться і є найбільш урожайними.Дуже важливо забезпечити не тільки оптимальну глибину сівби (3-4 см), а й щоб вона була однакова для всіх висіяних зерен. Неоднакова глибина сівби є причиною неодночасності сходів, зниження польової схожості і формування рослин та стебел, не вирівняних за ступенем розвитку. Рослини, що з’явилися пізніше, пригнічуються або гинуть, що не дає змоги одержати продуктивний стеблостій оптимальної густоти.Норми висіву жита залежать від кліматичних і ґрунтових умов. У зоні достатнього зволоження Правобережного Лісостепу норми висіву збільшують, а в посушливій зоні — зменшують. Проведені багаторічні досліди з вивчення різних норм висіву із різними сортами жита озимого свідчать, що оптимальною його нормою висіву в Лісостепу України є 3,8-4,2 млн схожих насінин на 1 га. У західних районах Лісостепу норма висіву для диплоїдних сортів становить 5 млн схожих зерен, а тетраплоїдних — 4,5. На ґрунтах, багатих на елементи живлення і чистих від бур’янів, після кращих попередників норму висіву зменшують на 10%. При сівбі в перші дні оптимальних строків норми висіву повинні бути зменшеними також на 10% від % рекомендованих, а під кінець допустимих — збільшені на 15—20%.Догляд за посівами. У разі сівби в недостатньо вологий, легкий або середній за гранулометричним складом ґрунт із щільністю верхнього шару до 1,1-1,2 г/см3 одразу після сівби проводять коткування. На важких оглеєних ґрунтах у разі появи ґрунтової кірки через 4-5 днів після сівби проводять досходове боронування легкими або середніми боронами. За наявності на 1 га 8—10 колоній мишей і більше перед входом рослин жита озимого у зиму розкладають отруйні принади згідно чинного «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». У зимово-ранньовесняний період потрібно проводити моніторинг стану рослин жита озимого, щоб перед початком весняної вегетації визначити стан посівів і стратегію подальших заходів з догляду за ними. Посіви рослин жита озимого, які знаходяться в незадовільному стані, ранньою весною потрібно пересіяти або підсіяти іншою зерновою культурою (ячмінь, ранні сорти пшениці ярої, овес), достигання якої повинно збігатися з достиганням основної культури. Насіннєві посіви жита озимого підсівають культурою, зерно якої легко відділяється при очищенні (горох, овес).У разі виявлення сильного забур’янення, ознак хвороб та шкідників на по-сівах жита, кількість яких перевищує економічні пороги шкідливості, слід за-стосувати пестициди, передбачені «Переліком пестицидів та агрохімікатів…».Коли виникають загрози вилягання рослин (визначається за результатами агробіологічного контролю згідно з ДСТУ «Зернові культури. Методи визначення ступеня полягання культур»), на III—IV е. о. проводять оброблення посівів регуляторами росту ретардантної дії, дози і строки внесення яких повинні визначатися «Переліком пестицидів та агрохімікатів…». Збирання врожаю. Жито озиме найвисокоросліше серед зернових колосових культур. Ця культура схильна до осипання і проростання зерна в колосі. Все це створює певні труднощі при збиранні урожаю зерна жита озимого, особливо за його затримки. Тому провести збирання потрібно впродовж 2—3 днів. Збирають жито як прямим, так і роздільним способами. Прямий спосіб збирання жита озимого застосовують на полях чистих від бур’янів, а також за умов надмірного зволоження, розпочинаючи його за вологості зерна не більше 18%. Зерно при цьому повинно мати типове для даного сорту забарвлення і нормальну величину, злегка зморшкувату поверхню і бути твердим.Роздільний спосіб збирання жита озимого застосовують на посівах, зайнятих сортами, схильними до осипання, а також за сильного вилягання і забур’янення. Скошування жита озимого у валки за роздільного способу збирання необхідно починати, коли накопичення поживних речовин у колосі припиняється. Це відповідає восковій стиглості зерна з вологістю 27—32%. Скошування жита озимого у валки потрібно проводити у стислі строки — протягом 4-6 днів. Обмолот валків за роздільного збирання починають через 4-5 днів. Затримка обмолоту валків на триваліший період призводить до зниження урожайності зерна і погіршення його якості.Втрати зерна при збиранні не повинні перевищувати 2%. Пряме комбайнування й обмолот валків для зменшення травмованості зерна проводять за частоти обертання молотильного барабана 1000-1200 об./хв і молотильних зазорів барабана на вході 24 мм, а на виході 8 мм, із частотою обертання повітряного вентилятора 650-720 об./хв.Післязбиральне дороблення і зберігання зерна. Одразу після збирання або одночасно з ним зерно жита озимого очищають і підсушують на потокових лініях, обладнаних зерносушильними та зерноочисними машинами, які укомплектовані відповідним набором решіт. Очищення зерна жита від бур’янів, що важко відокремлюються, проводять на пневматичному сортувальному столі. Бите і пошкоджене зерно відокремлюють повітряним потоком швидкістю 9-12 м/с на зерноочисних машинах.Сушіння зерна краще проводити поступово у зерносушарках шахтного типу з активним вентилюванням із температурою теплоносія до 45°С. Зменшення вологості зерна за один цикл висушування — не більше 3-4%.Насіннєвий матеріал повинен відповідати вимогам посівного стандарту згідно з ДСТУ 2240-93 «Насіння культур. Сортові та посівні якості».Зерно з 14,5%-ю вологістю закладають на довгострокове зберігання у знезаражених, добре провітрюваних приміщеннях насипом або в мішках.