Технологічна карта вирощування кукурудзи на силос

Біологічні особливостіПопередникиГрунтиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаюЗберігання врожаю, покращення якостіПереробка врожаю
Кукурудза – теплолюбна культура. Насіння проростає, коли температура ґрунту на глибині загортання становить 10-12°С. Створено біотипи, насіння яких здатне проростати при температурі 5-6°С. При температурі 22-25°С утворюються умови оптимального росту і розвитку рослин. При зниженні температури до 14-15°С кількість вільної води в рослинах кукурудзи знижується, дихання слабшає, обмін речовин порушується, а ріст уповільнюється. Приріст біологічної маси припиняється при середньодобовій температурі нижче 10°С. Погано переносить кукурудза осінні заморозки, при температурі З°С нижче нуля рослини гинуть. Припиняється ріст рослин і при високих температурах – 45-47°С і більше.У початковий період (25-З0 днів після сходів) кукурудза росте повільно. Фаза виходу в трубку і наступного швидкого росту стебел у кукурудзи триває 40-50 днів. За цей час формується до 80% сухих речовин, утворюються волоть і качани. Споживання води рослинами в цей період значно зростає і, якщо ґрунтові запаси недостатні, необхідно проводити поливи.Під час цвітіння кукурудза чутлива до зовнішніх умов. При суховіях пилок висихає, інтервал між появою волоті й качанів збільшується до 10-15 днів, що погіршує запліднення і різко знижує урожай зерна. У цей період слід застосовувати зволожуючі та освіжні поливи дощуванням.Кукурудза відзначається економною витратою ґрунтової вологи на утворення одиниці сухої речовини врожаю вона витрачає 250-300 одиниць води, що значно менше інших зернових і кормових культур. Проте, загальна витрата води посівами значно перевищує водоспоживання інших культур. Це пояснюється тим, що при хорошій забезпеченості вологою кукурудза формує могутню вегетативну масу й високі врожаї зерна.Підвищені вимоги до ґрунтової вологи у кукурудзи спостерігаються за 7-8 днів до викидання волотей і зберігаються до початку достигання зерна. Цей період є критичним щодо ґрунтової вологи. В цей час вода потрібна для підтримання тургору, високого темпу асиміляції, безперервного надходження пластичних речовин до качана і зерна.Під час проходження критичного періоду дуже небезпечна ґрунтова посуха, наприклад, 2-3-денна її дія знижує урожай зерна кукурудзи на 20, а тижнева – до 50%. Дослідженнями також встановлено, що під час посухи різко уповільнюються надходження азоту з ґрунту і переміщення його в стеблах рослин.Кукурудза добре реагує на внесення добрив. Потреба в поживних речовинах дуже зростає у фазі виходу в трубку і викидання волотей, цвітіння і частково під час наливання зерна. Максимальну кількість азоту вона засвоює у період посиленого росту, фосфору- під час формування насіння, а калію – від появи суцвіть до кінця молочної стиглості. Проте внесення фосфору сумісно з азотом корисне і молодим рослинам, бо сприяє їх нормальному розвитку.Важливу роль у забезпеченні рослин водою і поживними речовинами відіграє коренева система. Особливо важливі в цьому відношенні вузлові корені, які утворені з підземних стебел і заглиблюються майже вертикально в ґрунт до 200 см. Запізнення у формуванні цих коренів, викликане нестачею вологи в ґрунті, супроводжується затриманням розвитку і достиганням качанів. Повітряні корені, які формуються з надземних вузлів нижньої частини стебла, надають стійкості рослинам і в той же час служать для транспортування елементів живлення і води. Оптимальні умови для рослин забезпечуються при одночасному функціонуванні зародкових і вузлових коренів.Кукурудза – світлолюбна рослина короткого дня. Рослини нормально ростуть і розвиваються при тривалості дня 12-14 год. При довшому дні вегетаційний період збільшується. Навіть невелике затінення значно знижує продуктивність, затягує вегетацію культури.Кукурудза на зрошуваних землях порівняно вибаглива до попередників. У сівозмінах її розміщують після озимої пшениці, цукрових і кормових буряків, зернобобових. Добрим попередником кукурудзи є післяжнивні культури, які вирощують після озимої пшениці.При використанні добрив, гербіцидів і ретельному догляді на поливних землях України кукурудзу можна вирощувати беззмінно протягом двох-трьох років. Тривале беззмінне вирощування призводить до значного зниження її урожаю внаслідок ураження посівів пухирчастою сажкоюВисокі врожаї зерна й зеленої маси кукурудза забезпечує на чистих, розпушених, повітропроникних, гумосованих ґрунтах, добре забезпечених поживними речовинами, рН 6,5-7,5. Вона дуже реагує і на меліоративний стан ґрунту. Слабке засолення знижує урожай зерна на 40%, середнє – на 85, а сильне – на 99%. Граничний вміст токсичних солей у зоні кореневої системи не повинен перевищувати 0,1%. У зв’язку з низькою солестійкістю кукурудзи коріння слабо використовує мі+E6нералізовані підґрунтові води. Непридатні для неї землі, схильні до заболочування.Ділянки з попередниками, які рано збирають, обробляють за системою, яка включає лущення стерні дисковими лущильниками, оранку на глибину 28-30 см і декілька культивацій у міру появи бур’янів. На полях, що пізно звільняються з-під основних чи проміжних культур, проводять оранку без попереднього лущення. Після цукрових буряків, збирання яких пов’язане з розпушуванням ґрунту, навіть при ранніх строках вивільнення ділянки лущення також не проводять.Якщо попередником кукурудзи є люцерна, то лущення стерні, яке сприяє розрізанню її кореневої шийки, обов’язкове. Дослідами, проведеними на чорноземах південних і темно-каштанових ґрунтах півдня України, встановлено, що оранка на глибину 28-30 см підвищує урожай зерна кукурудзи на 8,2-12,7 ц/га, а зеленої маси – на 50 ц/га порівняно з оранкою на глибину 20-22 см.На цих типах ґрунту добре зарекомендував себе і обробіток чизельними знаряддями на глибину 28-30 см. Збільшення врожаю зерна порівняно з плоскорізним обробітком ґрунту на таку саму глибину становить 4-6 ц/га.При беззмінному вирощуванні кукурудзи слід проводити оранку на 28-30 або 18-20 см, чизелювання, дискування та нульовий обробіток у таких умовах себе не виправдовують.Заміна оранки під кукурудзу плоскорізним обробітком ґрунту навіть при застосуванні гербіцидів призводить до підвищеної засміченості посівів і зниження врожаю.Оранка з глибоким чизельним розпушуванням або ґрунтопоглибленням доцільна на змитих схилових землях і ґрунтах з неглибоким гумусовим горизонтом.При беззмінному вирощуванні кукурудзи важливо при обробітку ретельно загорнути в ґрунт післяжнивні й кореневі рештки. Це досягається під час оранки плугами, обладнаними спеціальними ножами, які кріплять до стояків передплужників, а також розширювачами дна плужної борозни, які встановлюють на всі корпуси плуга.Дослідженнями багатьох учених доведена доцільність застосування фрезерного обробітку ґрунту під кукурудзу, яку висівають після кукурудзи.На поливних землях з добрими фізичними властивостями ґрунту і рівноважною об’ємною масою, близькою до оптимальної для кукурудзи, її можна вирощувати і без оранки. Бур’яни в цьому випадку знищують гербіцидами.У США мінімальний обробіток ґрунту на фоні N150 забезпечив урожай зерна кукурудзи 78,8, а по звичайній оранці – 69,8 ц/га. Витрата пального при мінімальному обробітку ґрунту зменшується на 20, а затрати праці знижуються на 52%.Важлива роль у системі підготовки ґрунту під кукурудзу належить поточному плануванню. Поля, по яких проведено вирівнювання й вологозарядку, восени необхідно глибоко чизелювати.Весняний обробіток зябу складається з боронування і двох культивацій з одночасним боронуванням – першим на глибину 12-14 см і другим – передпосівним – на глибину загортання насіння. На полях, де зяб сильно ущільнений, першу культивацію проводять на глибину 14-16 см.При внесенні гербіцидів, що знищують однорічні однодольні бур’яни, рекомендується допосівну культивацію зябу замінювати боронуванням, а при вирощуванні кукурудзи на схилових землях звичайну передпосівну культивацію — глибоким чизелюванням на 18-20 см з одночасним коткуванням.При застосуванні інтенсивної технології вирощування кукурудзи високу ефективність забезпечує нарізування в допосівний період щілин глибиною 55-60 см, які сприяють кращому розподілу вологи під час поливів в активному шарі ґрунту.Рано навесні згідно з інтенсивною технологією ґрунт вирівнюють, вносять азотні добрива, а на засмічених злаковими однолітниками полях застосовують гербіцид ерадикан 6Е (7 кг/га). Слідом за його внесенням проводять передпосівну культивацію на глибину загортання насіння кукурудзи.Кукурудза в умовах зрошення добре реагує на внесення добрив, ефективність яких в 4-5 і більше разів вища, ніж. на суходолі. Прирости врожаю зерна кукурудзи від добрив, внесених в оптимальних нормах, на зрошуваних землях становить від 37,5 до 56,5 ц/га.Різниця ґрунтово-кліматичних умов у районах зрошення потребує диференційованого підходу до визначення виду і норм добрив. При їх встановленні враховують, для яких цілей вирощується культура, величину запланованої урожайності і винесення поживних речовин, попередник, ефективну родючість ґрунту і ступінь його вологозабезпеченості На чорноземах звичайних півдня України приблизна норма добрив під зернову кукурудзу становить N90-180Р60-120К30-60, на чорноземах південних – 120 150, а на темно-каштанових ґрунтах – 150 180 кг/га. На чорноземах південних і на темно-каштанових солонцюватих ґрунтах півдня України калійні добрива не застосовують.Середня врожайність кукурудзи в США (66,9 ц/га) забезпечується внесенням N149P63K76. Рекордний урожай зерна (232,2 ц/га) одержано при внесенні такої кількості добрив: під оранку – 10 т/га гною + 2 т/га доломітового борошна, під культивацію – Р129К168, перед сівбою – N70S74, при підживленнях – N336. Ефективність застосування мінеральних добрив під кукурудзу в значній мірі залежить від строків і техніки внесення їх у ґрунт.Основну частину фосфорних добрив і всі калійні, де їх застосовують, необхідно вносити під зяблеву оранку, 40 50 кг/га гранульованого суперфосфату – при сівбі, а азотні – під ранньовесняну глибоку культивацію і при підживленнях.Ефективним способом, який добре зарекомендував себе на практиці, є післяпосівне внесення добрив зерновими сівалками впоперек посіву культури. Такий локальний спосіб на відміну від традиційного загортання культиватором дає можливість зменшити норму добрив у 1,5 2 рази. Крім того, виконання даного прийому сприяє доброму вирівнюванню поверхні поля і замінює досходове боронування.В останні роки в системі інтенсивної технології вирощування кукурудзи починають застосовувати прогресивний спосіб внесення мінеральних добрив разом з поливною водою, який дістав назву фертигація. Внесення під кукурудзу добрив з поливною водою збільшує урожай зерна на 14,3 38,2%.Азотні добрива краще вносити так: 20% – під основний обробіток ґрунту, а 80% – з поливною водою. Урожай кукурудзи при такому застосуванні добрив перевищує 115 ц/га, приріст урожаю від фертигації становив 10%.Абсолютна більшість дослідників рекомендує роздрібнене внесення азотних добрив при підживленнях – у два-три заходи. За даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, таке внесення азотних добрив порівняно з одноразовим підвищує урожай зерна кукурудзи на 9,2 ц/га.Роздрібнене внесення азотних добрив, як свідчать дані американських учених, ефективне при нормі 112 кг/га. При більш високих нормах ефект від такого застосування різко знижується.Кукурудза на поливних землях добре реагує на внесення аміачної води і безводного аміаку. Аміачну воду вносять восени під оранку або навесні під першу культивацію. Ефективне і перше підживлення кукурудзи аміачною водою з розрахунку 1,5 2 ц/га. Безводний аміак ефективніший при внесенні його під передпосівну культивацію у нормі 90 120 кг/га.Одержання високого врожаю зерна кукурудзи неможливе без. застосування мікроелементів. Обробка насіння цинком і марганцем, а також внесення мікроелементів з добривами в ґрунт підвищують урожай зерна кукурудзи на 3,5 7,1 ц/га.Бережливе ставлення до природи потребує від вчених вивчення і активного впровадження в технологію вирощування кукурудзи та інших сільськогосподарських культур біогумусу, застосування якого в нормі 3 5 т/га забезпечує збільшення врожаю зерна на 60%. Крім того вирощена продукція не містить нітратів і важких металів.Збільшення виробництва зерна і зеленої маси кукурудзи в умовах зрошення можливе тільки при впровадженні високоврожайних гібридів і сортів, які повинні добре реагувати на внесення добрив, полив, мати підвищену продуктивність, стійкість проти грибних захворювань, вилягання і повітряної посухи. Найбільш повно цим вимогам відповідають такі гібриди і сорти: Піонер 3978 і 3978СВ, Краснодарський 229ТВ, 303ТВ, 303ВЛ, 440МВ, Дніпровський 126ТВ, 310МВ, Росс 207МВ, 347МВ, Перекоп ТВ, Геркулес ВЛ, Молдавський 257СВ, 291АМВ, Акцент М., Клепинінський 1ТВ, Одеська 10, Колективний 101ТВ, Колективний 244МВ та ін.У конкретних ґрунтово-кліматичних умовах господарств необхідно висівати кращі гібриди, сорти і займати ними основні площі посіву кукурудзи. Для центрального Степу України рекомендовано таке співвідношення сортів і гібридів за скоростиглістю: ранньостиглі – 10-20%, середньопізні – 40-50, середньостиглі й середньоранні – 30-40%, для півдня – ранні й середньоранні – 30-40, середні та середньопізні – 40-55, пізні – 15-20%. Таке поєднання у використанні гібридів дає можливість збільшити період достигання кукурудзи, зменшити напруженість при збиранні, підвищити врожай зерна і поліпшити його якість. Насіння кукурудзи до сівби найбільш якісно готують на насіннєвих заводах. Воно повинно мати високу схожість — 95%, і енергію проростання 90%, що особливо важливо для одержання дружних сходів, формування вирівняних посівів. Його висушують до вологості 13-14%, калібрують, протруюють препаратами фунгіцидної та і і ісектицидної дії.За оптимальних умов сходи з’являються через 7-8 днів. За холодної погоди кукурудза може зійти через 3 тижні. Інкрустоване насіння може знаходитись у ґрунті один місяць і після цього дати сходи. Кукурудзу на зерно і силос сіють, коли температура ґрунту на глибині 10 см становить 10-12°С. Холодостійкі гібриди можна висівати раніше, за температури ґрунту 8-10°С впродовж трьох днів. У недостатньо прогрітий ґрунт сіяти ризиковано.За народною прикметою, фенологічною ознакою настання строків сівби є цвітіння черемхи, черешні.Запізнення зі строками сівби відносно оптимальних на 10 днів спричинює зниження врожаю зерна на 6-8 ц/га, значно підвищує вміст вологи в зерні.Не повинно бути значної (більше одного тижня) різниці між строками сівби кукурудзи на зерно і силос, оскільки мета вирощування одна — мати якнайвищий урожай зерна.В умовах Західного Лісостепу і Полісся календарні строки сівби кукурудзи припадають на період з 1 по 15 травня, у тепліших регіонах України — з 20 по З0 квітня.Швидше на 6-10 днів можна висівати інкрустоване насіння. У роки з ранньою весною їх можна сіяти 10-20 квітня, а в умовах пізньої весни — з 20-25 квітня.Спосіб сівби – пунктирний, ширина міжрядь 70 см, самий високий урожай зерна кукурудзи в колишній ЧСФР одержаний при ширині міжрядь 40 см. Збільшення врожаю за рахунок зменшення ширини міжрядь від 70 до 40 см коливається від 13 до 23,7 ц/га. Зменшення ширини міжрядь від 70 до 45 см на поливних землях півдня України не забезпечує підвищення врожаю кукурудзи, а іноді навіть знижує.Глибина загортання насіння залежить від вологості і механічних властивостей ґрунту. На середніх суглинках в нормальних умовах зволоження глибина загортання повинна бути 8?10 см, на важких ґрунтах і при близькому заляганні підґрунтових вод вона зменшується до 5?6, а на легких, схильних до швидкого висушування, збільшується до 10?12 см.Неглибоке загортання насіння при хорошому зволоженні шару ґрунту дає можливість у більш ранні строки закінчити сівбу, забезпечує рівномірні й дружні сходи, підвищує урожайність кукурудзи.В умовах сухої весни, особливо при неглибокому загортанні насіння, після сівби необхідно проводити коткування кільчасто-шпоровими котками.На зрошуваних землях, у зв’язку з кращою вологозабезпеченістю ґрунту, посіви кукурудзи загущують більше, ніж на суходолі. Ступінь загущення треба визначати з урахуванням сортових особливостей, ґрунтово-кліматичних умов, поливного і поживного режимів ґрунту, а також господарського призначення посівів.Оптимальна передзбиральна густота рослин гібридів кукурудзи повинна бути такою: середньоранні – 75?80, середньостиглі – 70?75, середньопізні й середньостиглі – 55?60 тис./га. Окремі , гібриди кукурудзи потребують підвищеного загущення посіву. Так, гібрид Молдавський 215СВ максимальний урожай зерна забезпечує при загущенні 90?100, а гібрид Дніпровський 179ТВ – 100?110 тис./га рослин. До 90 тис./га рекомендується загущувати посіви гібриду Краснодарський 303ТВ.Кукурудзу сіють пневматичними сівалками: восьмирядна СУПН-8, шестирядна СПЧ-6, а також дванадцятирядний агрегат на базі двох СПЧ-6. Найближчим часом на поля господарств почне надходити нова дванадцятирядна сівалка СКПП-12.З метою максимального зниження засміченості посівів поле боронують до появи сходів: боронування проводять ще й при появі 23 і 45 листочків. Своєчасне боронування посівів знищує до 90-92% однорічних бур’янів. Боронування виконують у другій половині дня, при зниженні тургору рослин. При утворенні ґрунтової кірки або мілкому загортанні насіння борони пошкоджують рослини або присипають їх землею. В таких випадках посіви обробляють вздовж рядків ротаційними мотиками. Питання міжрядних обробітків ґрунту на посівах кукурудзи треба розглядати творчо, стосовно до кожного конкретного поля. Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи і розвиток її кореневої системи на поливних землях не потребують міжрядних обробітків ґрунту, що неможливо на полях із сильною засміченістю посівів, а також на важких слабоводопроникних ґрунтах.У північному Степу при вирощуванні кукурудзи за інтенсивною технологією застосування похідних тіокарбамідів (радикан, алірокс, сурпас та ін.) не забезпечує пригнічення бур’янів. Для їх знищення необхідно додатково обробляти міжряддя на глибину 5-6 см.В.Ф. Ківер, В.С. Рибка та ін. (1987) рекомендують замість міжрядних обробітків у фазі 10-11 листків нарізувати поливні борозни на глибину 18-20 см, на такому варіанті урожай зерна кукурудзи становив 103,5, при міжрядних обробітках – 98,8 ц/га. Поєднання міжрядного обробітку на 10-12 см з нарізуванням поливних борозен забезпечило врожай зерна навіть нижчий, ніж у. першому варіанті – 102,9 ц/га.Ефективним елементом інтенсивної технології вирощування кукурудзи є передполивне нарізування борозен-щілин, що забезпечує збільшення врожаю зерна на 7,2-7,6 ц/га.Щілювання кукурудзи на 35?40 см через одне міжряддя в 1,6-2 рази збільшує вбирну здатність ґрунту і підвищує врожайність на 30-38%.Боротьбу з бур’янами при інтенсивній технології вирощування кукурудзи проводять за допомогою гербіцидів, які застосовують з поливною водою. Гербізація підвищує урожай зерна кукурудзи від 5 до 17 ц/га, при цьому в 4-5 разів зменшуються затрати праці, на 5-9 кг/га знижується витрата пального, в 10 разів зменшується забруднення повітря, значно скорочується кількість робітників, що працюють з гербіцидами. Ефективність гербізації посилюється при сумісному застосуванні гербіцидів з рідкими комбінованими добривами.Для боротьби з бур’янами використовують переважно ацетинилідові гербіциди: лассо (7 л/га) і примекстра (5-6 л/га). На посівах кукурудзи високоефективні гербіциди діален і змінна сіль 2,4-Д, які застосовують у фазі 3?5 листків. Зволікання із строками обробки посівів призводить до сильного пошкодження культурних рослин і значного – на 25% і більше – зниження врожаю кукурудзи. При дощуванні посівів на легких за механічним складом ґрунтах гербіциди з водою треба вносити при поливних нормах 150-200 м3/га, на середніх – 200-240 і на важких – 250 м3/га. Такі поливні норми забезпечують створення гербіцидного екрану в шарі ґрунту 0-15 см, концентрують гербіциди в зоні активного проростання насіння бур’янів, запобігають міграції їх із зрошуваних ділянок.Наприкінці молочно-воскової стиглості, кукурудзу збирають на силос комбайнами КС-2,6, КСК-100, Полісся-250, Е-281, Марал, Ягуар. Подрібнену до 2-3 мм (не більше 4 мм) масу силосують з наступним інтенсивним трамбуванням у траншеях та вкривають плівкою, соломою. При якісному трамбуванні зменшується вміст повітря і відбувається кисломолочне бродіння, якщо є більше повітря — у силосній масі проходить оцтове бродіння, якість силосу низька. Важливо також подрібнити зерно для кращого його засвоєння організмом тварин При ранніх строках збирання кукурудзи, крім значного недобору поживних речовин, силос буває з великим вмістом вологи, органічних кислот і погано поїдається тваринами.Таким чином, кукурудзяний силос, заготовлений в фазу воскової стиглості зерна, містить не менше 30% і більше сухої речовини. Ен ергетична цінність 1 кг такого корму складає 0,25…0,30 корм, од., а вміст перетравного протеїну сягає 12… 15 г. Використання силосу, заготовленого в фазу воскової стиглості зерна, підвищує забезпеченість потреби тварин в енергії на 15…20% за рахунок поживності зерна кукурудзи, що, в свою чергу, дозволяє відповідно зменшити витрати концентратів у раціонах молочної худоби без зниження продуктивності. Слід врахувати і те, що кукурудзяний якісний силос можна отримати як з кукурудзи оптимальних строків збирання, так і з маси більш пізніх фаз розвитку (тобто сухостебельної), завдяки консервантам. Особливо ефективний кукурудзяний силос високої якості при годівлі високопродуктивних корів, оскільки він здатний повністю забезпечити потребу їх в енергії.Кукурудзяний силос в основному закладають у траншеї. Товщина щоденно укладеного шару маси в ущільненому вигляді повинні становити не менше 80 см. У перші 2-3 доби збереження маси забезпечують фітонциди. Ці газоподібні виділення (сірководень, оксиди азоту, сірчистий газ та інші сполуки) мають виключно сильними бактерицидними властивостями, але якщо масу укладати маленькими шарами, вони зникають і в силосі утворюються масляна кислота. Існує помилкова думка, що кукурудзяний силос можна не вкривати, оскільки він добре ущільнюється і подкисляется, ізолюється від повітря за рахунок зіпсованого поверхневого шару. Однак це далеко не так. Після закінчення бродіння маса починає охолоджуватися, в її товщині утворюється вакуум, куди проникає повітря. Згнила на поверхні і підкислена маса не тільки не гальмує розвиток цвілевих грибів, але й сприяє їхньому розмноженню.На якість силосу впливає багато чинників. Важливо кукурудзу зібрати вчасно, щоб забезпечити вміст сухих речовин в межах 30-35%. Якщо вміст сухих речовин менше 28%, існує ризик утворення силосного соку, а якщо більше 35% — можуть виникати труднощі з ущільненням силосної маси.Оптимальною фазою для збирання кукурудзи на силос є період, коли вміст сухої речовини у зерні наближається до 60%. Зерно при цьому стає твердим, а якщо розламати качан, то можна побачити знизу під зерниною, там, де вона кріпиться до стержня, чорну точку. Це свідчить про припинення надходження пластичних речовин у зернівку. Вологість зерна менше 35%. Проте вміст сухих речовин в середньому в рослині може бути дуже різним і залежить від кількості сухих качанів у загальній масі. За низького вмісту сухих речовин у качанах та низької частки сухих качанів — середній вміст сухої речовини буде складати 25%. Навпаки, при високій частці сухих качанів у посівах та високому вмісті сухої речовини в зерні, вміст сухої речовини в цілому в рослині може перевищувати 36%.Важливою умовою нормального процесу молочнокислого бродіння при силосуванні є достатня кількість водорозчинних вуглеводів (цукрів). Якщо вміст цукрів менший 1,5% сирої маси, існує небезпека неправильного напрямку процесу бродіння, що пов’язано з недостатньою кількістю цукрів для діяльності молочнокислих бактерій.Ущільнення маси під час силосування сприяє швидкому проходженню першої аеробної фази силосування (коли втрачається велика кількість сухої речовини і цукрів).Недоліки ущільнення особливо проявляються після відкриття силосних конструкцій. У цей час поверхня відбору (зрізу) контактує з киснем, при цьому проходить розкладання та втрата сухої речовини та цукрів. Проникнення кисню повітря вглиб силосної маси залежить від ущільнення. Кисень сприяє розвитку аеробних плісняв та дріжджів. Це приводить до утворення шкідливих для худоби речовин, значних втрат енергії. Індикатором значних втрат якісних показників є розігрівання силосу.Для якісного ущільнення силосної маси необхідно:- вміст сухої речовини повинен становити 30-35%,- довжина часток рослин після різки має бути 4-6 мм, — структура кожної зернини повинна бути порушена, зернина роздроблена, — тиск на площу контакту повинен складати не менше 2 бар, — швидкість наповнення силосної конструкції повинна становити: шар завтовшки 0,8 м за годину.При силосуванні внаслідок молочнокислого бродіння відбувається консервування. Молочні бактерії використовують цукри, з яких утворюється молочна кислота, що призводить до зниження рН. Для зменшення розкладання вуглеводів та білків необхідно, щоб рН фуражної маси, закладеної для зберігання, швидко зменшився до величини 3,6-4,3 і утримувався на такому рівні впродовж усього періоду зберігання силосу. Вміст молочної кислоти має становити 2% сирої маси або 6% сухої.Вміст оцтової кислоти не повинен перевищувати 3,5% сухої маси. Хоча утворення оцтової кислоти сприяє зниженню рН, проте для цього втрачається більше сухої речовини, ніж для утворення молочної кислоти, а смакові характеристики силосу погіршуються.При розкладі молочної кислоти маслянокислими бактеріями утворюється масляна кислота. Це призводить до великих втрат енергії кормів, підвищується рН, погіршуються смакові властивості силосу. Цей процес називають псуванням силосу внаслідок діяльності шкідливих мікроорганізмів. Рекомендується, щоб вміст масляної кислоти не перевищував 0,3% сухої речовини.Оптимальний вміст етанолу повинен бути менше 1%.Ферменти рослин та мікроорганізмів можуть розкладати білки в силосі. Внаслідок цього утворюється аміак. Наявність аміаку в силосі сприяє підвищенню буферності силосу і, таким чином, до підвищення рН. Часто підвищення вмісту аміаку супроводжується зростанням концентрації масляної кислоти. Рекомендовано, щоб вміст аміаку N-NH3 не перевищував 8-10% сухої речовини.За сприятливих умов молочнокислі бактерії (гомоферменти) активно розмножуються в силосі і майже без втрат переробляють цукри в молочну кислоту. Інші бактерії (гетероферменти) разом з молочною кислотою утворюють також оцтову кислоту та двоокис вуглецю.Окрім корисних мікроорганізмів у силосі можуть розвиватися й шкідливі — ентеробактерії. Присутність їх у силосі небажане, оскільки вони конкурують з молочнокислими бактеріями за цукри. Ентеробактерії перетворюють цукри в силосі частково у молочну кислоту, а також в оцтову та спирт. Внаслідок їх діяльності виділяється вуглекислий газ, а отже втрачається енергія поживних речовин корму. Ентеробактерії розкладають білки, що призводить до погіршення поживної цінності кормів. За певних умов вони можуть утворювати шкідливі сполуки — біогенні аміни. Також, внаслідок діяльності ентеробактерій, можливе відновлення нітратів у нітрити з подальшим утворенням дуже токсичних нітрозних сполук. Діяльність даної групи мікроорганізмів можна пригнічувати швидким зниженням рН Кукурудзяний силос (зроблений із кукурудзяних рослин) і сінаж (з бобового чизлаково-бобового сіна можна зробити силос, якщо скосити його, як його зелене) є хорошими кормами.Силос містить багато вологи, 3 фунта кукурудзяного силосу і 2 фунта сінажу містять стільки ж сухих речовини і поживних речовин, скільки є у одному фунті хорошого сіна.Силос і сінаж зберігаються вологими і зеленими, а поживність зберігається з допомогою бродіння.