Технологічна карта вирощування люцерни

Біологічні особливостіПопередникиГрунтиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаюЗберігання врожаю, покращення якостіПереробка врожаю
Люцерна – багаторічна світлолюбна і теплолюбна рослина. Насіння проростає при температурі 1°С. Оптимальна температура для проростання – 18-20°С. Дружні сходи можна одержати і при більш високій температурі, що наближається до 30°С. Це сприяє одержанню повноцінних сходів як при весняній, так і при літній сівбі. Молоді незміцнілі рослини легко вимерзають, зміцнілі переносять заморозки до 5-6°С. Дорослі рослини характеризуються достатньо високою морозостійкістю. При безсніжних зимах вони можуть переносити морози до 25°С, а при сніжному покриві 30-40 см – до 40°С. Початковий розвиток рослин добре відбувається при температурі вище 10-15°С, тому в рік сівби люцерна цвіте і може плодоносити. При наявності вологи в ґрунті вона добре переносить високі температури і сухість повітря. Висока вологість повітря для неї несприятлива. Запліднення люцерни відбувається при вологості 45-50%. Для формування повноцінного укосу в перший рік життя необхідна сума ефективних температур близько 1200-1300°С, при середній температурі вище 14°С. На другий і наступні роки життя посіви поновлюють вегетацію при середньодобовій температурі повітря 5°С. Для формування чергового укосу люцерна потребує у середньому 800-900°С. Люцерна відзначається високим водоспоживанням. Посіви її витрачають велику кількість води протягом тривалого вегетаційного періоду, що пов’язано з інтенсивним ростом і нагромадженням великої маси до кожного укосу. Транспіраційний коефіцієнт її становить 600-900. Люцерна добре реагує на додаткове зволоження, при зрошенні урожаї її нерідко зростають більше ніж у 10 разів. У той же час вона вважається посухостійкою рослиною завдяки властивості переносити з невеликою для себе шкодою короткочасну посуху. Відносна стійкість проти посухи порівняно з іншими багаторічними бобовими травами зумовлена як походженням цієї культури, так і її властивістю засвоювати глибинні запаси ґрунтової вологи. Але затяжна посуха знижує урожай.Люцерну вирощують у польових, кормових, ґрунтозахисних сівозмінах з півтора-дворічним використанням. Часто її сіють на запільних ділянках і використовують 4-5 років. Кращі попередники озимі і ярі зернові, просапні культури. Сіють люцерну під покрив і безпокривними посівами. Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, зяблевій оранці на глибину 27-30см. Весняним обробітком добре розпушують і вирівнюють ґрунт за допомогою комбінованих знарядь РВК-3,6, ЛК-4, Європак чи ін.Добре росте на різних ґрунтах. Малопридатні торфовища і кислі ґрунти. Вимагає реакції ґрунтового розчину в межах рН 6,5-7,5.Обробітком ґрунту створюють глибокий розпушений шар, необхідний для поліпшення аерації, водопроникності, активізації мікробіологічних процесів, поліпшення розвитку кореневої системи багаторічних трав. Це досягається глибокою осінньою оранкою плугами з передплужниками на повну глибину родючого шару. На ґрунтах, де не можна проводити оранку глибше 25-27 см, бажано застосовувати ґрунтопоглиблювач.Питання про глибину оранки під літні (післяжнивні) посіви вивчено мало. Проте і в цьому випадку ґрунт звичайно обробляють плугами з передплужниками для очищення посівного шару від бур’янів. Глибина оранки – 23-25 см.Сівбу в міжряддях ростучих культур проводять без оранки, проте під культуру, що передує травам, треба орати глибоко. Передпосівний обробіток ґрунту в усіх випадках повинен сприяти більш повному очищенню ґрунту від бур’янів, збереженню вологи в посівному шарі, створенню умов для неглибокого загортання насіння багаторічних трав відповідно до їх біологічних особливостей і одержанню дружних сходів. Для досягнення цього навесні зяб своєчасно боронують і шлейфують.Деякі господарства застосовують малування і шлейфування, які необхідні для вирівнювання поверхні ґрунту, оптимального її ущільнення і збереження вологи на глибині загортання насіння. При наявності бур’янів поле перед сівбою обробляють культиваторами з плоскорізальними робочими органами на глибину 5? 6 см з одночасним шлейфуванням. В умовах посухи поле коткують до- і після сівби.Весняний обробіток включає внесення одного з гербіцидів – ептаму (4-5 кг/га), ерадикану (6-7 л/га), трефлану (1 кг/га).Якщо восени проводять вологозарядковий полив, після нього ґрунт перед сівбою обробляють культиваторами, а при значному ущільненні – чизелями з наступним боронуванням і малуванням. Також готують ґрунт до сівби після літніх вологозарядкових поливів, але посіви при цьому обов’язково коткують.Добрива вносять під запланований урожай із врахуванням винесення поживних речовин з ґрунту і рівня його ефективної родючості.Для утворення 1 т сухої речовини наземної маси люцерна споживає: 24-28 кг азоту, 6-7 – фосфору, близько 15 – калію, 26? 28 кг кальцію. В кожному регіоні розроблені рекомендації, які встановлюють оптимальні норми, строки і способи внесення добрив.При розробці режиму живлення враховують, що для активізації діяльності бульбочкових бактерій особливо важлива наявність у ґрунті достатньої кількості рухомих сполук фосфору.У зв’язку з тим, що бульбочкові бактерії активно діють лише після 20-25 днів після сходів, перед безпокривною сівбою люцерни вносять по З0-50 кг/га азоту, а перед підпокривною – 50?70 кг/га.Якщо в період вегетації люцерни у ґрунті недостатньо поживних речовин, проводять ранньовесняне підживлення. Незважаючи на слабку рухомість у ґрунті фосфорних сполук, для підживлення старої за віком люцерни використовують фосфорні й калійні добрива. Загортають їх чизель-культиватором на глибину 10-12 см розпушувальними робочими органами.Потреба в азотних добривах змінюється залежно від властивостей ґрунту, строку сівби, наявності і особливостей покривної культури та інших умов.При літній сівбі люцерни в чистому вигляді, при середній концентрації у ґрунті фосфору вносять перед оранкою Р150К150 (на три роки) і N40 – при сівбі.На півдні України рекомендують під люцерну вносити N60-90P120-180K45-90. Всі добрива вносять під основний обробіток ґрунту або ж фосфорні й калійні під оранку, азот ? навесні1 під культивацію. Невелику кількість фосфору (Р10) вносять у рядки при сівбі.При вирощуванні люцерни на темно-каштановому ґрунті на другий рік життя люцерну необхідно підживлювати азотними (N30), а на третій рік – фосфорними (Р30) добривами.Ефективність підживлення на чорноземі південному вивчали на Миколаївській обласній державній сільськогосподарській дослідній станції. Кращим за рівнем урожайності зеленої маси на другий і третій роки життя виявився варіант підживлення під кожний з чотирьох укосів по N45P30, а за економічними показниками – внесення тих самих норм добрив тільки під перші два укоси.Цими ж дослідженнями встановлено, що внесення в підживлення підвищених норм чистого азоту, без фосфору, значно підвищує концентрацію в зеленій масі нітратів, насіннєва продуктивність люцерни при цьому різко знижується.Солонцюваті ґрунти із лужною реакцією необхідно гіпсувати. На коркових солонцях його слід поєднувати із внесенням органічних і фосфорних добрив – 30-50 т/га гною + Р100-200. Добре використовує люцерна і післядію органічних добрив.Із мікродобрив рекомендуються молібдат амонію (18,4 мг/л) для намочування насіння і борні добрива (3 кг/га) під передпосівну культивацію. Обов’язкове застосування ризоторфіну.На насінниках ефективне позакореневе підживлення рослин люцерни у фазі початку цвітіння 0,05%-м розчином молібдату амонію чи 0,3%-м розчином бури.Для вирощування в зрошуваних сівозмінах рекомендується значна кількість сортів. До них належать: Зайкевича, Херсонська 7 і 9, Райдуга, Зарниця, Веселоподолянська 11, Синська Для сівби використовують насіння І класу, яке пройшло необхідну підготовку: за 15 20 днів – протруювання фунгіцидами, інсектицидами (ТМТД 0,3 кг/ц), а вдень сівби – обробка ризоторфіном.Сіють одночасно з покривною культурою зернотрав’яною сівалкою СЗТ-3,6 рано навесні рядковим способом. Кращими покривними культурами є однорічні трави на зелений корм та ярий ячмінь. Норма висіву 14-18 кг/га, а при якісній підготовці насіння і ґрунту до сівби її доцільно зменшити до 10-12 кг/га. Глибина загортання насіння 1,0-3,0 см. Можливі безпокривна весняна та літня сівба люцерни. Кращі строки літньої сівби припадають у зоні Полісся і Лісостепу на період з 20 червня до 15-20 липня, у Степу можна сіяти до 10-15 серпня. Основною вимогою при цьому є достатня вологість ґрунту.Сіють люцерну під покрив і безпокривними посівами. Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, зяблевій оранці на глибину 27-30см . Під насіннєву люцерну основний обробіток ґрунту проводять так само, як і під фуражну. До сівби поле повинно бути ретельно вирівняне і очищене від бур’янів. Перед сівбою проводять культивацію на глибину 4 6 см і коткування, щоб створити щільне ложе для насіння.У період вегетації люцерни руйнують ґрунтову кірку, що утворюється після дощів і поливів, проводять боротьбу з бур’янами, в разі потреби – із шкідниками і хворобами, підживлюють посіви, підтримують поливами оптимальну вологість ґрунту. Особливо ретельний догляд потрібний у початковий період розвитку, приблизно до фази з’явлення 3?4 трійчастих листків Утворену після дощів кірку знищують кільчасто-шпоровим котком чи ротаційною мотикою. Після поливу, який виконують слідом за скошуванням, можна розпушувати ґрунт шляхом боронування, але потрібно враховувати стан рослин: при запізнілому боронуванні можна збити бруньки, з яких розвиваються пагони. На посівах минулих років хороші результати дає ранньовесняне і післяукісне розпушування ґрунту долотами на глибину 12?15 см.Якщо поле засмічене двосім’ядольними бур’янами, рекомендується застосовувати гербіциди групи 2,4-ДМ. Вносять їх на початку галуження при висоті рослин 10?15 см. Норма внесення – 1,5?2 кг/га.У боротьбі з бур’янами особливо ефективне комбіноване застосування ептаму (3,5?4 кг/га), який вносять до сівби під передпосівний обробіток ґрунту, і базаграну (2?3 л/га), який вносять після з’явлення сходів люцерни. При безпокривній сівбі замість ептану можна застосовувати трефлан (1 кг/га).Систематично знищують бур’яни до цвітіння на схилах каналів, обочинах доріг і на території, що прилягає до посівів люцерни. Особливу увагу необхідно приділяти знищенню злісних бур’янів – березки, осоту. Ділянки березки скошують і обробляють гербіцидом 2,4?ДМ (1,5?2 кг/га). Для знищення в посівах осоту та інших коренепаросткових бур’янів перший укіс знімають рано, до бутонізації. У такому разі бур’яни заглушуються люцерною, що швидко відростає.Для боротьби із шкідниками і хворобами застосовують комплекс запобіжних і винищувальних заходів, у тому числі – просторову ізоляцію від посівів люцерни минулих років, своєчасне збирання кормових трав і насінників, осіннє і ранньовесняне боронування посівів, розпушування ґрунту на посівах минулих років, згідно з рекомендаціями обробляють посіви пестицидами і фунгіцидами.Щоб не ослаблювати рослини люцерни, покривну культуру збирають у короткі строки. Зернові збирають прямим комбайнуванням при висоті зрізу не менше 14?16 см. Одночасно поле очищають від соломи. Перше скошування проводять при висоті зрізу не менше 10 см.Слаборозвинутий травостій першого року життя рекомендується підживлювати повним мінеральним добривом (N30-45Р30-45К30-45). Для цього використовують дискові сівалкиСкошують люцерну на зелену масу 2-4 і більше разів, випасають 4-7 разів. Інтервал між скошуваннями 35-40 днів. Перший укіс проводять у фазі бутонізації, останній укіс приблизно за З0 днів до настання морозів. На силос і сінаж косять на початку цвітіння. Висота зрізу рослин 7-8см, восени — не менше 10-12 см. Корисно для кращого відростання люцерни один раз в рік косити її на початку цвітіння. При скошуванні на початку бутонізації рослини не встигають створити достатній запас пластичних речовин для закладання бруньок у зоні кущіння, відростання нових пагонів йде в основному за рахунок стеблових бруньок. Внаслідок цього травостій слабшає, урожайність зменшуєтьс Збирають насіннєву люцерну роздільним способом і прямим комбайнуванням. Роздільне збирання починають при побурінні 75-80% бобів, а до обмолоту валків приступають через 3-4 дні після скошування.Пряме комбайнування насіннєвої люцерни поєднують з попередньою обробкою травостою у фазі побуріння 80% бобів десикантом реглоном. Витрата препарату – 3-4 л/га, а робочої рідини – 400-500 л/га. На четвертий день після обприскування необхідно починати збирання. Цей спосіб дає можливість скоротити втрати насіння на 25-30%.Подрібнене сіно зберігають у сітчастих баштах. У степових районах раніше заготовляли сіно (люцерни), шарами укладаючи в стоги прив’ялену зелену масу й солому. Нині цейметод не використовують, хоч він заслуговує на увагу Очищене насіння багаторічних трав затарюють у мішки масою до 50 кг, дрібне (люцерни, конюшини та ін.) — у подвійні мішки. В мішок кладуть паперову етикетку, а зверху на мішку вказують назву господарства, де вирощувалося насіння, культуру, сорт, репродукцію, рік урожаю, масу нетто, номер партії, дату упаковування, клас. Зашиті мішки складають у невеликі штабелі на щитах і автокаром транспортують до місця постійного зберігання.Зелений корм: найкращим чином підходить для годування худоби, так як  вміст енергії  в ньому втрачається повільно, тому має добру еластичність у використанні. Силосування: люцерна через високий вміст білку та низький вміст вуглеводів відноситься до культур, що важко піддаються силосуванню. Тому з цих причин можна використовувати злаково-бобові суміші. Чисті посіви люцерни теж можна силосувати, при цьому особливо важливо дотримуватися вірного вмісту вологи (60%), вірної стадії при скошуванні та чистоти роботи. Сіно з люцерни: заготівля сіна з люцерни є дещо ризикованим методом, так як значною мірою залежить від погодних умов.  Значними можуть бути втрати листової маси та втрати на дихання рослини. Тому слід  приділяти увагу технології заготівлі та висушування.  Працювати технікою на мінімальних швидкостях.