Технологічна карта вирощування м’яти

Біологічні особливостіПопередникиГрунтиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаюЗберігання врожаю, покращення якостіПереробка врожаю
М’ята перцева (Mentha piperita L.) належить до родини Губоцвітих. Це багаторічна, кореневищна, трав’яниста рослина заввишки 50—80 см. Коренева система розгалужена, глибоко проникає в ґрунт (до 80 см), має підземні та надземні пагони, що розгалужуються. З вузлів пагонів виростають нові зелені стебла. Завдяки сильному розвитку кореневої системи, високій здатності засвоювати з ґрунту поживні речовини м’ята утворює багато зеленої маси і швидко відростає після збирання врожаю. Стебло пряме, чотиригранне, гіллясте, сильно облиствлене, вкрите волосками. Листки видовжені, яйцеподібні. На нижньому боці листків розміщені залози, в яких нагромаджується ефірна олія. Частина залоз розміщується на молодих стеблах. Основним компонентом ефірної олії є ментол. Квітки м’яти дрібні, фіолетові або рожеві. Цвіте м’ята рясно, проте майже не утворює насіння і тому розмножується лише вегетативно з підземних пагонів — кореневищ і живців. Живцями (розсадою) можна розмножувати її у парниках. М’ята починає вегетацію за температури 2—З °С. Приморозки до мінус 8 °С навесні переносить добре. Чутлива до посухи, потребує багато ґрунтової вологи. У безсніжні та суворі зими часто вимерзає. Вегетаційний період м’яти триває 120—130 діб. Це рослина довгого дня. Сильне освітлення сповільнює ріст рослин і зменшує вміст олії.М’яту вирощують на одному місці 2-3 роки підряд, тому розміщують її у спеціальних сівозмінах. Кращими попередниками для неї є озимі зернові, зернобобові, просапні овочеві, багаторічні бобові трави.C2Найбільш придатні для неї родючі, добре забезпечені вологою, чорноземи, осушені торфовища, заплавні грунтив долинах річок, якщо вони не заболочені. Оптимальна реакція ґрунтового розчину слабокисла — рН 5-7.E2Після просапних, овочевих поле орють на глибину27-30 см. Після інших поперед тиків є можливість провести одне-два лущення. Рано навесні проводять передпосівну культивацію на глибину 10-12 см в два сліди.Під м’яту вносять органічні і мінеральні добрива. Перед оранкою рівномірно розкидають 20-40 т/га гною та фосфорні і калійні (Р45-50 К60-70) добрива. Азотні (N60-70) вносять під весняну культивацію. Якщо гній не вносять, норму мінеральних добрив збільшують до N90-120 Р90-120 K90-120.G2Заграва, Українська перцева, Прилуцька 14, Лікарська 1, Чорнолиста, Сімферопольська 200. Найпридатніші для вирощування м’яти родючі чорноземи, достатньо забезпечені вологою. Високі врожаї м’яти вирощують на осушених торфових, наносних ґрунтах річкових долин, якщо вони не заболочені. М’ята перцева майже не формує насіння, тому розмножують її вегетативно кореневищами, зрідка — розсадою.Садять м’яту впродовж весни, але доцільніше висаджувати її ранньою весною. М’яту зазвичай розмножують кореневищами, іноді розсадою. Норма висаджування кореневищ близько 20 ц/га.Спочатку нарізують борозенки завглибшки 8—10 см з міжряддями 60—70 см. Живці завдовжки 10—12 см укладають на дно борозенок, притискують їх міжряддям 45 см і нормою висіву 12—15 кг/га. Глибина загортання насіння — 2—3 см.Проводять одне-два досходове боронування середніми або важкими боронами. Післясходові боронування припиняють, коли висота рослин досягає 6-8 см. Після сходів проводять 2-3 міжрядних обробітків культиватором КРН-4,2. Перше розпушування виконують на глибину 6-8 см, друге — на 10-12 см і третє — на 6-7 см.На забур’янених полях застосовують гербіциди: трефлан (8 л/га) — обприскування грунту з негайним загортанням до висадки м’яти, базагран (3 л/га) у фазі 4-6 листків у м’яти , про-метрин (6-8 л/га), 2,4 Д 500 (2-3 л/га), до сходів м’яти, набу (2,5-3,7 л/га) і поаст (2,5-3,7 л/га) проти однорічних злакових бур’янів. Для захисту від шкідників рослини обприскують актелліком (0,6 л/га).Догляд за плантаціями м’яти другого року життя полягає у 1-2 боронуванні рано навесні до відростання рослин. Плантації м’яти третього року обробляють дисковими боронами БДТ-3,0. При застосуванні гербіцидів м’яту вирощують як культуру суцільного способу сівби, а на забур’янених полях навесні нарізають міжряддя і розпушують їх для знищення бур’янів.Збирають м’яту першого року при цвітінні 50 % рослин, коли є найбільший вихід олії. Скошують на низькому зрізі (6-8 см) косарками. Впродовж 1-2 днів скошену м’яту прив’ялюють до вологості 50-55 %, згрібають у валки і підбирають їх з одночасним подрібненням за допомогою кормозбиральних комбайнів (Е-280). Масу в спеціальних контейнерах КТТ-18 відправляють на пункт, де за допомогою парової відгонки на ППО-4 добувають із неї ефірну олію. L2Вдруге скошують у жовтні, до настання приморозків.Зберігають у групі ефіроолійної сировини в сухих, добре вентильованих приміщеннях в упакованому вигляді на підтоварниках або стелажах. Термін зберігання до 2 років, вміст ефірної олії перевіряють щорічно.М’ята перцева досить широко застосовується як у науковій, так і й народній медицині. Ліки з надземних частин м’яти, багаті на ефірну олію, що містить до 60% ментолу, є засобом, що збуджує і поліпшує травлення, сприяє зменшенню нудоти. М’ятні краплі і водний настій з листя м’яти застосовують при спазмах шлунку і кишечнику, нетравленні шлунку, відрижці, проносі (для приготування настою 2 столові ложки листя заварюють у двох склянках окропу як чай і п’ють по півсклянки двічі на день перед їдою). Нерідко м’яту—саму чи в сумішах з іншими травами — призначають при підвищеній кислотності шлункового соку.М’ятна олія має болезаспокійливу і протизапальну дію, викликає розширення судин серця, легень, головного мозку. Препарати з м’яти входять до складу корвалолу, валідолу, крапель. В народній медицині ментол, сам і в суміші з іншими лікуваль­ними засобами, застосовується як сечогінний, потогінний, протнзастудннй, нротипроносний засіб. Листя м’яти використовується в гінекологічній практиці (при кровотечах). М’ятний відвар, настій і краплі рекомендуються для купання дітей, хворих на золотуху та рахіт. Листя, суцвіття і одержувана з них ефірна олія мають велике народногосподарське значення. Так, м’ятну олію застосовують у медицині, і харчовій промисловості (в лікеро-горілчаному та кондитерському виробництві), у парфюмерії (при виготовленні зубних порошків, паст, туалетного мила, еліксирів тощо). Ефірна олія і листя м’яти з своєрідним пряним смаком і сильним приємним ароматом вживаються в кулінарії для ароматизації соусів, напоїв. Ментол і м’ятна олія є також предметом експорту.