Технологічна карта вирощування озимого ріпака

Біологічні особливостіПопередникиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиДогляд за посівами
Завдяки широкому попиту на рослинні олії й високобілкові корми ріпак протягом останнього десятиріччя значно зміцнив свої конкурентні позиції. Сучасні високопродуктивні сорти з відмінними біохімічними показниками насіння (низький вміст глюкозинолатів та відсутність ерукової кислоти) дають імпульс до впровадження цієї культури у сільськогосподарському виробництві передусім як олійної. Ріпак здатний частково замінити у сівозмінах соняшник, оскільки його врожайність і товарна вартість майже однакові, а затрати на вирощування значно менші. Насіння ріпаку містить 28-50% висококалорійної олії, яка має підвищену біологічну цінність. При його переробленні залишається побічна продукція — макуха й шроти — цінний, збалансований за амінокислотним складом корм Для сільськогосподарських тварин, що містить до 37% білка і до 10% олії. Ріпак — цінний зелений корм для сільськогосподарських тварин. За своїми кормовими властивостями він не поступається іншим кормовим культурам, таким як кукурудза на зелений корм, бобово-злакові сумішки та ін. Він вважається одним із найкращих попередників для всіх сільськогосподарських культур: рано звільняє поле, поліпшує водно-фізичні властивості та фітосанітарний стан ґрунту, залишає після збирання в орному шарі до 4,0-6,0 т/га кореневих і післяжнивних решток. Окрім використання ріпакової олії в харчовій індустрії, її також широко використовують як сировину для хімічної, медичної, парфумерної, військової промисловості та інших галузей народного господарства, а також і як сировину для отримання екологічно чистого пального. Тому важливим елементом є виконання на високому та якісному рівні всіх агротехнічних прийомів, які є основою технології вирощування і спрямовані на підвищення врожайності та збільшення виходу олії з гектара.Рекомендується вирощування ріпаку озимого на одному полі не раніше ніж через 4-5 років. Площі, що використовуються під сівбу ріпаку озимого, повинні бути чистими від бур’янів і належно підготовленими. Попередниками ріпаку озимого можуть бути всі сільськогосподарські культури, які своєчасно звільняють поле, окрім рослин із родини капустяних. Найкращим попередником у Західному Лісостепу під ріпак озимий є однорічні трави та інші культури, що рано звільняють поле.У різних агрокліматичних зонах підготовка ґрунту під ріпак озимий залежить від багатьох чинників. Вчасно підготовлений ґрунт сприяє розвитку кореневої системи, що є запорукою нормальної перезимівлі рослин. Перевага залишається за класичною системою: лущіння стерні, оранка, вирівнювання поверхні ґрунту. Особливу увагу приділяють передпосівній підготовці ґрунту. Рослини ріпаку озимого краще розвиваються в ущільненому ґрунті, де збережена волога, а дрібногрудочкувата структура дає можливість розмістити насіння на глибину до 2 см. При цьому забезпечується поява дружних сходів, нормальний розвиток рослин, що особливо важливо в осінній період. Слабкі, недорозвинуті рослини швидше уражаються хворобами і мають низьку зимостійкість.При забезпеченні рослин ріпаку озимого поживними речовинами слід ураховувати, що з осені формується основа майбутнього врожаю, від цього залежить, як перезимують рослини, їхня стійкість проти хвороб та шкідників, а в кінцевому результаті – урожай насіння. Фосфор, калій і частково азот вносять під передпосівний обробіток . Кількість добрив залежить від типу ґрунтів та низки інших чинників, але при вирощуванні цієї культури слід враховувати те, що ріпак вимагає добрив майже удвічі більше, ніж зернові культури. За низького забезпечення азотом виникає необхідність його внесення з осені, але в такій кількості, щоб не спричинити надмірного наростання зеленої маси. Як правило, підживлення азотом ранньою весною дає високий приріст урожаю. Необхідно брати до уваги значну потребу ріпаку озимого в сірці, борі та кальції. Від забезпечення цими елементами залежить як урожайність, так і стійкість рослин до перезимівлі та проти ураженості хворобами.У різних регіонах вирощування строки сівби ріпаку озимого різняться. Однак основою залишається те, що рослини ріпаку повинні розвиватись не менше 60 днів до настання знижених температур. Для осінньої вегетації культури достатня для умов Західного Лісостепу сума активних температур становить 750-800°С, що досягається за 60-75 днів. За два місяці до морозів рослини, які утворили 6-8 листків, нагромадили необхідну кількість цукрів, здатні переносити значно нижчі температури, ніж ті, які відстали в розвитку. Для ріпакосійних регіонів західних областей кращим строком сівби буде 20-25 серпня і, як виняток, — до 1 вересня. Рослини ріпаку озимого, висіяні після 1 вересня, за кожен день спізнення втрачають урожайність насіння з 1 га 50 кг, а після 10 вересня — 100 кг. Для умов північної частини Лісостепу ріпак озимий необхідно висівати на 2-3 тижні раніше оптимальних строків сівби пшениці озимої. Кращим способом сівби ріпаку озимого є рядковий з міжряддям 15 см. Оптимальною нормою висіву ріпаку озимого є 80-100 схожих насінин на 1 м2. Нерівномірне розміщення рослин зумовлює підвищення точки росту над поверхнею ґрунту і є причиною низької стійкості рослин до зниження температур. Глибина розміщення насіння залежить від багатьох чинників, але, як правило, вона не повинна бути більшою 2 см. Для висівання використовують районовані сорти Атлант, Оділа, Чемпіон України, Ранок Поділля, Чорний велетень, Горизонт, Антарія, Світоч, Дангал, Геліо, Ландар, Еліот та ін.Бур’яни, шкідники і хвороби в посівах ріпаку озимого можуть знизити врожайність насіння на 50% і більше. Ефективність заходів захисту посівів від цих шкідливих чинників залежить від оптимальних строків проведення оброблень. Найпоширенішими хворобами в осінній період є фомоз, альтернаріоз, несправжня борошниста роса, циліндроспоріоз та бактеріоз. Для захисту від хвороб у фазі 3-4 листків і пізніше обприскують фунгіцидом Ридоміл Голд МЦ, 68 із нормою витрати 2,5 кг/га. Найкраще застосовувати бакову суміш із триазоловими фунгіцидами на основі тебуконазолу, які, крім фунгіцидної, мають сильну ретардантну дію та запобігають переростанню ріпаку (Колосаль, Фолікул 250 ЕW по 1,0 л/га). Агротехнічними прийомами можна знищити бур’яни, застосовуючи різну систему обробітку . Добрі результати дає застосування хімічних препаратів. Так внесення навесні препарату лонтрел або галера (0,35 л/га) знищує найпоширеніші бур’яни (ромашка, осот). Підмаренник чіпкий найкраще знищувати на полях попередника ріпаку озимого — пшениці озимої. Щодо захисту від шкідників та хвороб у період вегетації, а також збирання ріпаку озимого, то ці заходи викладено нижче і здійснюють їх аналогічно до ріпаку ярого, враховуючи чистоту посівів та дозрівання насіння.