Технологічна карта вирощування озимого тритикале

Біологічні особливостіПопередникиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаю
Коренева система тритикале озимого добре розвинена, проникає в грунт на 1,5-2 м. Вона краще, ніж у пшениці, засвоює елементи живлення. Рослини тритикале озимого добре кущаться, частіше краще від пшениці і жита. Форми, виведені за участю багаторічного жита, мають необмежений у часі період кущіння. Зерно містить на 1,5-2% більше білка, ніж зерно пшениці, але клейковина липка, малорозтяжна, має гірші хлібопекарські і технологічні якості. Рослини тритикале переважно самозапильні, але у різних сортів перехресне запилення може досягати від 5-10 до 40%. Зернівки крупніші, ніж у жита і пшениці. Маса 1000 зернівок становить 40-60 г. При проростанні поглинає 55-60% води від власної маси. Мінімальна температура проростання насіння 1-2°С. Морозостійкість загартованих рослин близька до морозостійкості жита. Посухостійкість зумовлюється добрим розвитком кореневої системи, товстим шаром воскового нальоту на листках і стеблах, високою водоутримуючою здатністю клітин. Особливо шкідливий дефіцит вологи за 5-8 днів до виколошування та під час формування і наливу зерна. У першому випадку спостерігається череззерниця в колосі та стерильність верхівки колоса, у другому — зменшення розмірів та виповненості зерна. На час дозрівання у деяких сортів колос стає ламким.Кращі ґрунти для вирощування тритикале озимого — структурні чорноземи, окультурені сірі лісові середнього гранулометричного складу з рН 5,6-7,5. Загалом тритикале менш вибагливе до ґрунтів, ніж пшениця. Погано росте на засолених, запливаючих глинистих, а також легких піщаних, заболочених ґрунтах.Як і в цілому для всіх озимих культур, оптимальними попередниками для тритикале є культури, що рано звільняють поле і дають змогу вчасно провести обробіток ґрунту і сівбу. У районах достатнього, але часто нерегулярного зволоження Правобережного Лісостепу кращими попередниками вважаються багаторічні бобові трави, зайняті однорічними травами пари, кукурудза на зелений корм, зернобобові культури, рання картопля, ріпак, гречка. Гіршим попередниками цієї підзони вважається кукурудза молочно-воскової стиглості на силос, а найгіршими — зернові колосові культури. У районах Лівобережного Лісостепу, що характеризується недостатнім і нестійким зволоженням, добрими попередниками є чисті і зайняті ранні пари, зернобобові культури, багаторічні трави на один укіс, рання картопля, ріпак. Гіршими — зернові колосові культури та кукурудза. Не зважаючи на це, в Лісостепу тритикале озиме вирощують найчастіше після непарових попередників — пізно зібраної кукурудзи на силос або навіть зерно та стерньових.Попередник як елемент технології впливає на ріст і розвиток рослин тритикале озимого протягом усієї вегетації та на кінцевий результат. Так, за даними Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла, різниця між урожайністю тритикале озимого, вирощеного після кращих та гірших попередників, в окремі роки становила 1,0 — 2,0 т/га на користь перших.Обробіток ґрунту під тритикале озиме такий самий, як і під пшеницю озиму.Удобрення. Тритикале озиме добре відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив. Пряма дія органічних добрив мало переважає їх післядію, і тому органічні добрива під тритикале озиме, як правило, не вносять. Органічні добрива (20-25 т/га) слід вносити під попередню культуру. Дози добрив та співвідношення між елементами живлення встановлюють з урахуванням величини запланованої урожайності та якості зерна тритикале озимого, наявності їхніх рухомих форм у ґрунті і коефіцієнтів використання елементів живлення рослинами. Середня доза мінеральних добрив, встановлена на основі багаторічних досліджень науково-дослідними установами Лісостепу, становить: на темно-сірих опідзолених і сірих лісових ґрунтах – N120-150Р90К120 150, на чорноземах – N90Р70К90. Основні вимоги до застосування мінеральних добрив під тритикале озиме — це оптимізація живлення рослин восени та під час весняно-літньої вегетації відповідно на ІІ- IV, VII і VIII етапах органогенезу. Це досягається внесенням фосфорних і калійних добрив під основний обробіток ґрунту, а азотних у підживлення під час весняно-літньої вегетації рослин. Подібна схема внесення мінеральних добрив забезпечила отримання врожайності тритикале озимого сорту Ізомер на чорноземах Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла у 2008 р. 10,41 т/га, а на темно-сірих ґрунтах ННЦ «Інститут землеробства НААН України» — 9,39 т/га (сорт Пурпурний). Частину фосфорних і калійних добрив можна вносити локально, одночасно з сівбою, але доза при цьому не повинна перевищувати 25-30 кг/га діючої речовини. Переносити невнесені до сівби фосфорні і калійні добрива в підживлення неефективно. На бідних азотом ґрунтах, а також після гірших попередників під тритикале озиме потрібно вносити азотні добрива восени, але не більше 30% їхньої сумарної дози.Перше підживлення на слаборозвинутих і зріджених посівах тритикале озимого проводять на II етапі органогенезу, щоб збільшити продуктивне кущіння. Доза азоту за першого підживлення становить 25-30% повної дози внесення. За ранніх строків сівби тритикале озимого, а також при значному загущенні рослин, перше азотне підживлення на II етапі органогенезу не проводять, оскільки це може збільшити непродуктивне кущіння з утворенням значної кількості пагонів підгону і, в кінцевому результаті, призвести до значного вилягання рослин. Ефективно діє перше азотне підживлення і при пізніх строках сівби, тому що це стимулює кущіння і суттєво збільшує врожайність. У роки з пізнім відновленням весняної вегетації підживлення азотом на II етапі органогенезу проводять на всіх посівах тритикале незалежно від стану розвитку рослин.Друге азотне підживлення проводять на IV етапі органогенезу. Воно сприяє збільшенню кількості колосків у колосі, забезпечує їхній подальший синхронний розвиток, що є основою кращої його озерненості. Доза азоту при другому підживленні сягає 50-60% його повної норми.Пізні підживлення тритикале озимого на VII-VIII етапах органогенезу значно покращують якість зерна і тому його доцільно проводити лише на продовольчих посівах. При цьому вносять 10-20% повної дози азоту.За нестачі мінеральних добрив, а також як доповнення останніх, застосовують зелене добриво, або сидерат, який забезпечує орний шар не лише азотом, а й органічною речовиною. Повну дозу мінерального добрива, яке вноситься на фоні сидерального пару, можна зменшити майже вдвічі.Поповнення ґрунту елементами живлення відбувається і шляхом внесення побічної продукції попередника (соломи гороху, стебел кукурудзи тощо). Результати дослідів, які проводять у ННЦ «Інститут землеробства НААН України», засвідчили, що загортання в ґрунт побічної продукції попередника збільшило врожайність тритикале озимого на 0,43-0,59 т/га. Співвідношення вуглецю й азоту в побічній продукції для успішної мінералізації повинно бути в межах 20-25: 1. За ширшого співвідношення між вуглецем і азотом у побічній продукції попередника для повної її мінералізації необхі+G7дно додатково вносити від 8 до 10 кг/т азотних добрив.Одночасно з підживленням рослин азотом на III і IV етапах органогенезу доцільно практикувати оброблення посівів регуляторами росту, які сприяють збільшенню врожайності тритикале озимого на 0,3-0,5 т/га і дозволені для використання в Україні. Для підвищення врожайності тритикале озимого доцільним є застосування регуляторів росту нового покоління, таких як емістим, гумат натрію, агростимулін, віталін, триман тощо. При застосуванні цих препаратів на фоні внесення повного мінерального добрива, за даними ННЦ «Інститут землеробства НААН України», урожайність тритикале озимого зросла на 14-16%.Підбір сортів та сівба. До Державного реєстру сортів, рекомендованих для вирощування в Лісостепу України, включено більше 20 сортів зернового і кормового тритикале озимого. Це АДМ 9, АДМ 11, Пурпурний, Алкід, Благодатний, Прорив, Раритет, Ратне, Союз, Чародій, Сувенір, Поліський 7, Ізомер та ін. Урожайність цих сортів у сприятливі за погодними умовами роки досягає 8,5-10,5 т/га. Всі вони мають невисоку (105-115 см) соломину, стійкі проти хвороб та вилягання. їхні рослини утворюють густий продуктивний стеблостій (600-700 стебел на 1 м2), потужний колос (50-60 зерен) та добре виповнене зерно з масою 1000 зерен 55-60 г. Такі посіви за оптимальних умов вирощування майже не потребують внесення гербіцидів, ретардантів і фунгіцидів.Для сівби використовують велику фракцію насіння з масою 1000 насінин не менше 40 г (95% сортової). Дрібне насіння тритикале озимого має низьку силу росту і тому польова схожість його значно нижча лабораторної. Щоб запобігти розвитку сажкових хвороб, альтернаріозу, ріжок, захистити молоді рослини від ураження кореневими гнилями, насіння слід обробити фунгіцидними протруйниками, а за наявності ґрунтових шкідників, а також на посівах тритикале озимого, які були висіяні раніше оптимальних строків — із доповненням інсектицидом. Щоб кожна насінина повністю була вкрита захисною плівкою, потрібно збільшити витрату робочої рідини від 10 до 12-13 л/т, оскільки насіння тритикале зморшкувате і має добре розвинений чубчик.Норми, способи та строки сівби. Діапазон норм висіву для тритикале досить широкий і залежить від строків сівби, сорту, попередника, якості насіння, поживного режиму ґрунту тощо. Виходячи з практичного досвіду, оптимальною нормою висіву тритикале озимого в Лісостепу після кращих попередників є 5 млн схожих насінин на 1 га, після стерньових і кукурудзи на силос 5,5-6,0 млн схожих насінин на 1 га. На менш родючих ґрунтах та при запізненні з сівбою норму висіву збільшують на 10-15%. Загальноприйнятий спосіб сівби — звичайний рядковий з міжряддям 15 см, або вузькорядний — 7,5 см з утворенням технологічної колії на посівах, які вирощуються за інтенсивною технологією.Сіяти тритикале озиме потрібно у ті самі строки, що і пшеницю озиму. Зокрема, оптимальним терміном сівби в Лісостепу, за даними Хмельницького ІАПВ, вважається період з 20 по 30 вересня. До припинення вегетації восени кожна рослина повинна мати 2-4 пагони. Встановлюючи глибину загортання насіння, потрібно враховувати, що із збільшенням глибини у тритикале озимого більше, ніж у пшениці, знижується схожість насіння. За достатнього зволоження ґрунту глибина сівби повинна становити 3-4 см. Посівне ложе повинно бути ущільненим і добре вирівняним.Технологія сівби є основною ланкою вирощування тритикале озимого і тому дотримання оптимальних значень глибини загортання, норм і строків сівби є дуже важливими для одержання високого врожаю.Норми, способи та строки сівби. Діапазон норм висіву для тритикале досить широкий і залежить від строків сівби, сорту, попередника, якості насіння, поживного режиму ґрунту тощо. Виходячи з практичного досвіду, оптимальною нормою висіву тритикале озимого в Лісостепу після кращих попередників є 5 млн схожих насінин на 1 га, після стерньових і кукурудзи на силос 5,5-6,0 млн схожих насінин на 1 га. На менш родючих ґрунтах та при запізненні з сівбою норму висіву збільшують на 10-15%. Загальноприйнятий спосіб сівби — звичайний рядковий з міжряддям 15 см, або вузькорядний — 7,5 см з утворенням технологічної колії на посівах, які вирощуються за інтенсивною технологією.Сіяти тритикале озиме потрібно у ті самі строки, що і пшеницю озиму. Зокрема, оптимальним терміном сівби в Лісостепу, за даними Хмельницького ІАПВ, вважається період з 20 по 30 вересня. До припинення вегетації восени кожна рослина повинна мати 2-4 пагони. Встановлюючи глибину загортання насіння, потрібно враховувати, що із збільшенням глибини у тритикале озимого більше, ніж у пшениці, знижується схожість насіння. За достатнього зволоження ґрунту глибина сівби повинна становити 3-4 см. Посівне ложе повинно бути ущільненим і добре вирівняним.Технологія сівби є основною ланкою вирощування тритикале озимого і тому дотримання оптимальних значень глибини загортання, норм і строків сівби є дуже важливими для одержання високого врожаюДогляд за посівами. При сівбі за сухої погоди поле коткують кільчасто- шпоровими котками і боронують легкими боронами. На початку з’явлення сходів, щоб зменшити заселення приховано стебловими шкідниками на посівах, проведених у першій половині оптимальних строків, роблять крайові, а у фазі повних сходів (при потребі) — суцільне обприскування інсектицидами. У передзимовий період у нори мишовидних гризунів розкладають отруєні принади. Взимку потрібно стежити за станом перезимівлі, відбираючи для відрощування моноліти. Потреба у застосуванні гербіцидів у тритикале менша, ніж у пшениці, але якщо забур’янення значне, посіви обробляють тими самими гербіцидами, що й посіви пшениці озимої. У міру з’явлення ознак захворювання борошнистою росою, іржею, септоріозом, і кореневими гнилями посіви обприскують фунгіцидами, а при масовому заселенні шкідниками (вони ті самі, що й на пшениці та житі) — інсектицидами. Препарати та їхні дози такі, як і для пшениці, але слід ураховувати, що листки і стебла у тритикале вкриті восковим нальотом, тому у робочу рідину потрібно додавати поверхнево активні речовини. Якщо прогнозуються вилягання посівів, то на початку стеблування їх слід обробити сумішшю кампозануМ (0,75-1 кг/га) і туру або цикоцелю (2 кг/га).Збирання врожаю. Тритикале стійке до осипання, але при перестої на корені посилюється ламкість колоса, тому збирання урожаю проводять зерновими комбайнами прямим комбайнуванням на початку повної стиглості. Можна збирати і роздільним способом, але це вимагає додаткових витрат. Солому при потребі подрібнюють і вивозять з поля або розсівають по полю.