Технологічна карта вирощування проса

Біологічні особливостіПопередникиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаюЗберігання врожаю, покращення якості
До основних особливостей, що визначають технологію вирощування проса, належить здатність рослин здійснювати фотосинтез за типом С4 та пов’язані з цим теплолюбність, жаростійкість, посухостійкість, підвищена вибагливість до елементів живлення, висока чутливість до забур’яненості, сприйнятливість до низку хвороб і шкідників, подовжена тривалість періоду дозрівання зерна, порівняно слабка реакція на строки сівби, високий коефіцієнт розмноження тощо.Вимоги до ґрунтів. Просо відносно до родючості ґрунту вважається не дуже вибагливою культурою. За відповідного догляду воно добре росте і формує високі врожаї не лише на чорноземах, але й на легких суглинкових ґрунтах. Просо краще за інші культури витримує засолення ґрунту.Кращими ґрунтами є чорноземи, темно-сірі опідзолені та сірі лісові, а зовсім непридатними — малородючі піщані і заболочені ґрунти.Добрими попередниками для проса слугують культури, під які вносять органічні добрива, залишають після себе чисті від бур’янів поля, не мають спільних хвороб і шкідників. Найвищі урожаї просо забезпечує після багаторічних трав, зернобобових культур. Непоганими попередниками є пшениця озима, буряки цукрові, картопля, овочеві й баштанні культури, а також ярі зернові.Просо — досить добрий попередник для кукурудзи, а зважаючи на пізній строк сівби та незначну кількість посівного матеріалу, його використовують як страхову культуруОсновним завданням обробітку під просо є очищення верхнього шару від бур’янів шляхом провокації насіння до проростання в осінній та весняний періоди. Зяблевий полицевий обробіток проведений на глибину 23-25 см, порівняно з безполицевим на таку саму глибину не лише у 2,7-3,0 рази зменшує забур’яненість посівів проса, але значно поліпшує їхній фітосанітарний стан.Ефективним профілактичним заходом у боротьбі з багатьма шкідниками проса є лущіння стерні з подальшою глибокою зяблевою оранкою. Після злакових стерньових культур обробіток під просо розпочинають із лущіння стерні. При засміченості однорічними бур’янами використовують дискові гідрофіковані лущильники, кореневищними бур’янами — дискують важкими дисковими боронами. На полях, де залишається велика кількість соломи, стебел, гички, поле лущать у два сліди. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур’янами, його слід обробляти полицевими знаряддями — лемішними лущильниками. Зяблеву оранку злущеного поля у всіх випадках проводять після проростання бур’янів плугами з передплужниками на глибину 23-25 см. Залежно від запасів вологи в орному шарі ґрунту оранку слід поєднувати з боронуванням або прикочуванням.Добрі результати забезпечує система обробітку ґрунту, що включає лущіння стерні, а також у міру потреби при появі сходів бур’янів культивацію, яку виконують культиваторами зі стрілчастими робочими органами в агрегаті з боронами. За таких умов глибоку зяблеву оранку в умовах Лісостепу проводять у середині жовтня.Весняний обробіток під просо розпочинають із розпушування ґрунту боронами або культиваторами по діагоналі чи упоперек поля, а по безполицевому зяблевому обробітку — голчастими боронами. Для активної провокації проростання насіння бур’янів і збереження вологи в посівному шарі ґрунту слідом за першим і наступним весняними розпушуваннями необхідно проводити прикочування ґрунту кільчасто-шпоровими котками. Приріст врожаю від цього заходу сягає 0,3 т/га. При цьому одночасно поліпшуються агрофізичні властивості та водний і повітряний режими ґрунту. Слід зазначити, що кількість культивацій у весняний період, включаючи передпосівну, не повинна перевищувати трьох.Передпосівний обробіток ґрунту під просо проводять комбінованими агрегатами типу РВК-3,6, РВК-5,4, «Європак», які формують дрібногрудкувату структуру, ущільнюють посівне ложе.При урожайності 400 кг/га зерна і відповідній кількості соломи просо виносить із ґрунту близько 130-140 кг азоту, 60-70 — фосфору, 85-120 — калію, 40-55 — кальцію та 30-35 кг магнію.Велике значення для формування продуктивності проса має азот. Найбільш економічно вигідною дозою азоту на сірих лісових ґрунтах є 60-90, а на чорноземах опідзолених — 45-60 кг/га. Ефективність азотних добрив за величиною приросту врожаю зерна проса закономірно знижується від провінції Західного Лісостепу до Східного, з півночі до півдня від 5-8 до 2-3 кг зерна на 1 кг діючої речовини азоту.Найбільш раціонально просо використовує азот із ґрунту та добрив за співвідношення вмісту N:P, яке становить 1:2. Для одержання 4,0-4,5 т/га зерна проса на сірих лісових ґрунтах повинно міститися 10-15 мг Р205 і 12- 17 мг К2О у 100г і приблизно стільки ж на опідзолених чорноземах і некарбонатних грунтах. За вмісту в ґрунті менше 3-4 мг рухомих форм фосфору і 5-6 мг калію висівати просо не рекомендується. Середні дози фосфору і калію на сірих лісових ґрунтах становлять: 40-50 кг/га Р205 і 50-70 кг/га К20, на опідзолених і чорноземних суглинкових ґрунтах -90-100 і 70-80 кг/га відповідно. Ураховуючи високі потреби проса у кальції і магнії, важливе значення має внесення доломітового борошна, особливо на кислих і слабкокислих ґрунтах.На сірих лісових ґрунтах ефективне позакореневе підживлення рослин у фазі повного кущіння та викидання волоті. Дози внесення азоту встановлюють за результатами рослинної діагностики залежно від рівня забезпечення ним рослин. Для оптимального розвитку рослини проса потребують відповідних кількостей мікроелементів, зокрема бору, цинку і марганцю, які вносять разом з добривами або обробляють ними насіння перед сівбою.За результатами досліджень науково-дослідних установ, правильний підбір сорту гарантує підвищення врожайності на 0,2-0,4т/га. Кращими вважаються ті сорти, які найбільш пристосовані до ґрунтово-кліматичних умов, стійкі проти хвороб, до вилягання та осипання зерна, високопродуктивні з добрими технологічними показниками якості зерна.До Реєстру включено 19 сортів проса, із них для зони Лісостепу 15. Найпоширенішими серед них є Веселоподільське 76, Веселоподільське 17, Київське 87, Київське 96, Сяйво, Миронівське 51, Харківське 31, Слобожанське, а також нові сорти Константинівське і ЗолушкаГотування насіння до сівби. Проти сажки та інших збудників хвороб необхідним є завчасне протруювання з інкрустацією насіння (за 2-3 тижні до сівби). Як плівкоутворювач використовують водні розчини клеїв — NaKMЦ (2,5%) та полівінілового спирту — ПВС (5,0%), у розчини яких додають один із протруйників: фундазол, байтан, вітавакс або фентіурам із розрахунку 1,5-2,0 кг/т насіння. На 1 т насіння витрачається 10 л робочої рідини.Просо потрібно сіяти у період, коли температура ґрунту на глибині загортання насіння становить 13-15°С, що припадає у південній і східній частинах Лісостепу на третю декаду квітня — першу декаду травня,У північній — на середину травня. Рання сівба затримує появу сходів, може призвести до пошкодження їх заморозками і надмірного забур’янення площ. Не потрібно й запізнюватися з сівбою, особливо у східній і південній частинах Лісостепу, оскільки верхній шар ґрунту швидко пересихає.Норми висіву. Оптимальною нормою висіву проса за рядкового способу сівби для північної частини Лісостепу є 4,0-4,2 млн шт./га, для центральної — 3,5-3,7 і для південної — 3,5 млн шт./га схожого насіння. За широкорядного способу сівби норму зменшують на 25%, а за стрічкового — на 10-15%. За умови дефіциту вологи в ґрунті, а також проведення боронування по сходах проса норму висіву рекомендується збільшувати на 7—10%.При застосуванні ґрунтових та страхових гербіцидів просо висівають звичайним рядковим або вузькорядним способом із міжряддям відповідно 15 і 7,5 см.Якщо гербіциди не застосовуються, просо слід висівати широкорядним або стрічковим способом. Для сівби проса цими способами використовують зернотукову сівалку СЗА-З,6 або бурякову ССТ-12А, обладнану спеціальним пристроєм СТЯ-23000.Глибина загортання насіння. За наявності вологи в верхньому шарі на важких ґрунтах насіння проса загортають на глибину 2-3 см. На легких за гранулометричним складом ґрунтах або якщо верхній його шар пересушений, глибину загортання насіння збільшують до 5-6 см.Боротьбу з бур’янами у посівах проса доцільно проводити інтегрованим способом, поєднуючи агротехнічні та хімічні методи. Проти однорічних злакових і широколистих бур’янів ефективними є ґрунтові гербіциди: пропазин, протразин, атразин у нормі 2,0-2,5 кг/га, які вносять під передпосівну культивацію.У період вегетації культури проти однорічних дводольних бур’янів треба застосовувати агрітокс (0,7-1,7 кг/га) до виходу в трубку, базагран (2,0-4,0 кг/га) у фазі 3 листочків, 2М-4Х 750 (0,5-1,1 кг/га) від фази кущення до виходу в трубку. Ефективними на просі є також гранстар 75, в. г. (15-20 г/га), примекстра (3,0-3,5 кг/га), діален (1,7-2,2 кг/га), лонтрел 300 (0,16-0,60 кг/га), луварам (1,2-1,6 кг/га), які слід вносити не пізніше фази кущіння.Догляд за посівами розпочинають із досходового (на 3-4-й день після сівби) боронування середніми зубовими боронами упоперек або по діагоналі до напрямку сівби за швидкості агрегату 5-6 км/год. У разі появи значної кількості сходів бур’янів при укоріненні рослин на суцільних посівах боронування повторюють. На широкорядних та стрічкових посівах проводять розпушування міжрядь. Перше — після появи трьох справжніх листків проса культиваторами УСМК-5,4 із лапами-бритвами на глибину 4-5 см. Вдруге міжряддя розпушують і проводять легке підгортання стрілчастими лапами на глибину 6-8 см на початку фази стеблування.У фазі викидання волоті посіви обстежують на предмет виявлення інтенсивності льоту просяного комарика. При виявленні загрози крайові смуги (50-100 м), а за необхідності — й усе поле, обробляють Бі-58 новим, 40%-й к.е. (0,7-1,0 л/га).Підживлення посівів поліпшує умови живлення рослин і, як наслідок, забезпечує підвищення врожайності проса. Перше підживлення азотом N15 20 кг/га д. р. слід провести на III-IV, друге і третє — за умови, якщо азот не вносили в основне удобрення, в тій самій кількості на VII і IX етапах органогенезу.Збирання врожаю доцільно проводити роздільним способом, коли в більшості волотей достигне 80-85% зерен. Скошують просо жатками різних модифікацій на висоті 15-20 см упоперек або по діагоналі до напрямків рядків. Підбирають і обмолочують валки через 3-5 днів при вологості зерна не більше 16%. Тривалий період знаходження проса у валках допускати не слід, оскільки зерно пошкоджується меланозом. На чистих від бур’янів посівах можливе пряме комбайнування проса. Збирання прямим комбайнуванням треба розпочинати тоді, коли у волоті достигне понад 90% зерна, а його вологість не перевищуватиме 18%.Зібране зерно необхідно своєчасно очистити від домішок на зерноочисних машинах, підсушити до кондиційної вологості.