Технологічна карта вирощування тимофіївки лучної

Біологічні особливостіПопередникиГрунтиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаюЗберігання врожаю, покращення якостіПереробка врожаю
Насіння тимофіївки починає проростати при 1—2 °С, проте за вищої температури сходи з’являються швидше. Навесні розвивається досить швидко, але цвіте пізніше, ніж інші кормові трави. Восени ріст припиняється при температурі 5 °С. Після скошування і спасування тимофіївка добре відростає, тому її можна використовувати на сіно і для випасання. Тимофіївка лучна — світло- і вологолюбна рослина. У травостої росте З—5 років і більше. Найвищий урожай отримують на другий-третій рік. Росте майже на всіх типах ґрунтів у районах достатнього зволоження. Досить високі врожаї збирають на осушених торфових ґрунтах, де тимофіївка у травостої тримається довше, ніж на мінеральних ґрунтах. Найбільші врожаї її мають на глинистих, досить вологих ґрунтах, на луках і заплавах річок. На сухих піщаних ґрунтах сіяти її не рекомендується.Сіють її також у польових сівозмінах у сумішці з конюшиною лучною.Росте майже на всіх типах ґрунтів у районах достатнього зволоження. Досить високі врожаї збирають на осушених торфових ґрунтах, де тимофіївка у травостої тримається довше, ніж на мінеральних ґрунтах. Найбільші врожаї її мають на глинистих, досить вологих ґрунтах, на луках і заплавах річок. На сухих піщаних ґрунтах сіяти її не рекомендується.Для росту і розвитку висіяних на сіножатях і пасовищах трав, ґрунт спочатку переорюють, вирівнюють, розпушують. Своєчасний і якісний обробіток дернини створює сприятливі умови для її розкладання, нагромадження поживних речовин у легкодоступній формі і полегшує боротьбу з бур’янами. Крім цього, завдяки оранці та розпушуванню ґрунту поліпшується водно-повітряний режим, посилюються мікробіологічні процеси, що підвищує родючість ґрунту. На мінеральних ґрунтах оранку проводять плугами з передплужниками на глибину 20-28см, залежно від типу ґрунту. Глибину оранки на торфових ґрунтах збільшують до 25-35см, залежно від ступеня розкладення торфу. Малорозкладний торфовий ґрунт орють на глибину 20-25см. Найдоцільніше використати болотні плуги, що забезпечують повне обертання пласта дерниною вниз. Літня оранка спричиняє інтенсивніше розкладання торфу, ніж осіння або ранньовесняна, тому малорозкладний торф потрібно орати наприкінці літа, а сильнорозкладний — восени або навесні. Якщо з певних причин не можна якісно провести оранку, рекомендується проводити фрезерування. Фрези (ФБН-1,5 і ФРН-2) добре розрізають, подрібнюють і перемішують купини та дернину. Під час фрезерування інтенсивніше розпушується ґрунт, ніж під час оранки, що прискорює проходження у ньому біохімічних і мікробіологічних процесів. Фрези використовують і для передпосівного обробітку ґрунту після неякісної оранки. На якісно виораних полях дернину дискують дисковими лущильниками, а якщо дернина глибока — дисковими боронами. Культиватори з пружинними і стрільчастими лапами для обробітку задернілих ґрунтів непридатні. На добре розкладених торфах і мінеральних ґрунтах, при якісній оранці, після обробітку дисковими знаряддями, ґрунт часто можна підготовити до сівби шляхом боронування важкими боронами. Якщо на поверхні відсутня дернина, немає рослинних решток, найкращу якість передпосівної підготовки ґрунту забезпечують комбіновані агрегати. За один прохід комбінованого агрегату вирівнюється ґрунт, подрібнюються великі грудки, розпушується на потрібну глибину орний шар та коткується. При потребі, проводять обробіток комбінаторами в два сліди. Поверхня пухкого ґрунту швидко пересихає, а насіння трав дає зріджені сходи або зовсім гине. Після сівби, а якщо не застосовують комбіновані агрегати, то й перед сівбою, ґрунт коткують. Це підвищує якість сівби, сприяє кращому надходженню вологи до насіння, дає змогу отримати дружні сходи трав, полегшує їх збирання.Лучні трави мають різну здатність вбирати і використовувати поживні речовини. Урожайність бобових трав, завдяки здатності нагромаджувати азот з повітря, мало залежить від наявності цього елемента в ґрунті, тоді як продуктивність злаків найбільше залежить від вмісту азоту. Для нормального наростання бобових трав потрібний достатній вміст у ґрунті рухомих форм фосфору і калію. Забезпечені азотом злакові витісняють з травосумішок бобові, а при нестачі елементів живлення високопродуктивні верхові трави пригнічуються низовими, які здатні більшою мірою засвоювати поживні речовини з ґрунту. На луках і пасовищах під впливом скошування і випасання, в ґрунті знижується інтенсивність фізико-хімічних і біологічних процесів і поступово зменшується кількість легкозасвоюваних поживних речовин, що призводить до зниження врожаю трав. Перед залуженням під оранку вносять підвищені норми фосфорних і калійних добрив — Р90-120К90-120. У перші два роки використання лук змішаного бобово-злакового травостою азотні добрива не застосовують. При можливості норму внесення фосфорних і калійних добрив можна збільшити до Р150К150, що забезпечить потребу в цих елементах живлення впродовж 2-3 років. Фосфорне і калійне живлення ефективне лише тоді, коли досить азоту в ґрунті. Упродовж терміну використання лук необхідно щорічно проводити підживлення мінеральними добривами, що сприятиме одержанню високих врожаїв протягом 10 і більше років використання пасовищ. Слід створювати оптимальний фон живлення, який використовують рослини. Фосфорні та калійні добрива можна вносити восени і навесні на вологий ґрунт. Азотні добрива вносять рано навесні і після першого циклу випасання. При достатній вологості ґрунту ефективним буде також внесення азоту після третього-четвертого випасання. Слід відзначити позитивну дію білої конюшини. Якщо вона становить 40-50% травостою, то впродовж вегетаційного періоду здатна нагромадити в ґрунті 120-150кг/га чистого азоту мінеральних добрив. Біла конюшина є важливим джерелом для забезпечення багаторічних трав азотом на пасовищах. У більшій чи меншій мірі нагромаджують азот інші багаторічні бобові трави. Нагромадження азоту при частці бобових 50-60% загальної кількості видів і за сприятливих умов ґрунтового середовища, може щорічно досягати в західних районах України до 170кг/га. З цих міркувань, до складу травосумішок, що пропонується для залуження, включають по 3-4 види бобових. Найкраща форма азотного удобрення на луках -аміачна, яка добре закріплюється у верхньому шарі ґрунту, мало зазнає міграції в нижні шари, як це буває при внесені нітратних форм азоту. Щорічна норма внесення мінеральних добрив на луках становить N70-100P45-60K45-60. Подальше підвищення доз, на нашу думку, не дає ефективного приросту врожаю. Виявляється дія закону, згідно якого після досягнення максимуму приросту врожаю, подальше збільшення норм добрив дає уже значно менші прирости врожаю. Зменшується економічна ефективність застосування мінеральних добрив. Високі норми доцільно вносити лише на зрошуваних пасовищах. На піщаних і супіщаних, дерново-підзолистих ґрунтах треба застосовувати повне мінеральне добриво у таких нормах — N60-90P45-60K45-60. Всю норму фосфору і калію краще внести восени (або рано навесні) одноразово. Азотні добрива ефективніше вносити порціями у два або три прийоми по N34 (по 1ц аміачної селітри) рано навесні і після першого ( N70) або першого і другого (N100) циклів випасання. Вищі норми одноразового внесення азоту (понад N60) можуть привести до нагромадження нітратів у зеленій масі та інтенсивнішого випадання бобових компонентів. Якщо після випасання встановлюється суха, без дощів погода, підживлення азотом не проводять. Азотні добрива краще вносити після дощів на вологий ґрунт. їх починають вносити на 3-й рік використання лук. На луках, де росте багато бобових трав, вносять лише фосфорні і калійні добрива. На карбонатних ґрунтах бобові при цьому добре ростуть і не так швидко замінюються злаковими. Азотні добрива вносять на пасовищах, де бобових трав немає зовсім, або становлять вони не більше 10-15% травостою. На торфових ґрунтах вносять повне мінеральне добриво, зменшуючи норму азоту — N0-45P45-60K45-60. Торфові ґрунти потребують більше калію. Тому його норму внесення можна підвищити до К60-120. Азотні добрива починають застосовувати лише на 4-5-й рік використання, коли в травостої зменшиться кількість бобових рослин. Добрива треба вносити щорічно, бо вже за однорічної перерви з травостою може випасти велика кількість культурних трав, а на їх місці виростуть малоцінні види або бур’яни. Важливу роль у підвищенні продуктивності сіяних лук відіграють мікроелементи. Під бобові трави ефективним є внесення молібдену, бору, марганцю, міді. На карбонатних ґрунтах, пасовища добре реагують на внесення борних добрив. Бор сприяє кращому розвитку бульбочкових бактерій, поліпшує засвоєння азоту з повітря. Якщо вміст бору в ґрунті становить 0,1-0,2мг на 1кг, то потрібно його додатково вносити. Бор у вигляді борної кислоти (3-5кг/га) вносять одночасно з мінеральними добривами. На торфовищах вносять мідні і марганцеві добрива. Мідні добрива вносять раз у 4-5років у вигляді дрібно розмеленого мідного купоросу з розрахунку 20-30 кг/га. Його слід змішувати з калійними добривами. Низький вміст марганцю в ґрунтах призводить до зниження врожаю злакових трав. Марганець вносять у невеликих кількостях (10-15кг/га) у вигляді сірчанокислого марганцю. На одновидових посівах на насіннєві цілі для знищення бур’янів можна використовувати гербіциди: агрітокс, 2,4Д, луварам, 2М-4Х. З шкідниками борються за допомогою інсектицидів: актеллік, волатон. На посівах тимофіївки вносять базудін, діазинол. Перед сівбою насіння протруюють фундазолом.У виробництві поширені такі сорти тимофіївки лучної: Люлинецька 1, Кoзаровицька, Сарненська 35, Карпатська, Аргeнта та ін.Насіння проростає вже при температурі 1-2 градуси тепла, а при +5 з’являються перші пророслі сходи. На насіння тимофіївку сіють у чистому вигляді широкорядним способом з міжряддями 40—50 см. Норма висіву — 6—8 кг/га. Норма висіву насіння тимофіївки у чистому вигляді становить 10—12, а в сумішці з конюшиною — 4-6 кг/га. Насіння висівають на глибину 1—2 см. У лісостепових районах західних областей країни разом з райграсом багатоукісним тимофіївка є основною злаковою травою для сумішок із конюшиною.Є два способи сівби травосумішок — покривні і безпокривні. Покривна культура зменшує запас води і поживних речовин у ґрунті, що пригнічує ріст трав, особливо при виляганні покривної культури. Негативний вплив покривних рослин на трави може спостерігатися і в наступні роки. Крім того, є велика загроза знищення сходів багаторічних трав під час збирання покривної культури. Особливо це спостерігається на легких ґрунтах, у дощову погоду, коли після збирання на полі залишаються глибокі колії, не вирівняна поверхня і затрамбовані сходи трав. При безпокривному способі сівби вже в рік сівби на незабур’янених ґрунтах трави дають високий урожай зеленої маси.До основних заходів догляду належать: підкошування не з’їдених решток трав, розгрібання екскрементів тварин, систематичне внесення добрив, зрошення, підсів трав у дернину, розрівнювання купин та ін.Тварини на пасовищі охоче поїдають насамперед найбільш поживні трави. Як наслідок, окремі види трав поїдаються тваринами дуже низько, а інші можуть залишатися нез’їденими. Багато залишається їх за ненормованого випасання, коли худоба притоптує траву, а також у разі несвоєчасного підкошування у попередньому циклі випасання. У першому циклі найбільше решток залишається в загонах, що використовуються останніми і де травостій переростає. Залишені трави швидко грубіють, внаслідок цього зменшується продуктивність пасовищ. Тому, одним із вагомих заходів догляду за пасовищами є підкошування нез’їдених тваринами решток.Після закінчення кожного циклу випасання трав на загонах потрібно косаркою скосити нез’їдені трави і бур’яни на висоті 5-6 см.Важливим заходом догляду за пасовищами є розгрібання екскрементів тварин. Цю операцію потрібно робити своєчасно, тому що на місцях, де довго лежать екскременти, росте трава, яку худоба погано поїдає, або зовсім обминає. Корова вагою 500кг залишає щоденно на пасовищі 20-25кг екскрементів, а за весь пасовищний період, що триває близько 160 днів — до 30-40ц. Через це, недостатньо випасена частина площі травостою може досягати 25-40%. Розрівнювати екскременти на пасовищах потрібно два рази: після другого або третього випасання та восени. Використовують для цього спеціальні борони БПШ-3,2, БПК-4,2, які працюють за принципом волокуш, не спричиняючи травостою значних пошкоджень. Вони руйнують також кротовини.Якщо проводити підкошування решток трав після закінчення кожного випасання і розгрібати два рази за сезон екскременти, продуктивність пасовища підвищується на 20-30%.На пасовищах із зрідженим травостоєм проводять підсів трав. В основному підсівають конюшину повзучу з розрахунку 5-6 кг/га або разом з конюшиною лучною по 4 кг/га кожного виду. Підсівають рано навесні рядковими сівалками з дисковими сошниками у непорушену дернину при достатньому зволоженні посівного шару ґрунту. У рік підсіву застосовують помірне випасання худоби або підкошування травостою, вносять фосфорні і калійні добрива.Насіння тимофіївки збирають на 2—3-й рік вирощування сумішки. Збирання починають тоді, коли колоски мають біло-жовте забарвлення і насіння стає білуватим. Насіння тимофіївки збирають роздільним або прямим комбайнуванням. Кращим строком скошування на сіно вважається період від кінця виколошування до початку цвітіння. Травостій, де переважає тимофіївка, скошують у період повного викидання суцвіть. Якщо тимофіївку скошувати у ранні строки, сіно міститиме більше білка. Крім того, це позитивно позначається на стані другого укосу. Тимофіївка лучна добре реагує на внесення добрив і не вилягає навіть тоді, коли вносять підвищені норми азотних добрив.L16Зберігають як силос, сіно, трав’яну муку.Дана культура є чудовим пасовищним і сінокісним злаком, який йде на корм великій рогатій худобі, козам, вівцям, коням. Більш високі врожаї відзначаються в травосумішах із бобовими рослинами, зокрема з конюшиною луговою або червоною. Цей вид використовують на випас, зелену підгодівлю, силос, сіно, трав’яну муку. Можливе застосування для закріплення еродованих грунтів, як попередника перед висадкою коренеплодів, зернових культур.