Технологічна карта вирощування ярого ріпака

Біологічні особливостіПопередникиГрунтиОбробіток ґрунтуУдобренняДобір сортів. Підготовка насіння до сівбиСтроки сівби, норми висівуСпособи сівбиДогляд за посівамиЗбирання врожаюЗберігання врожаю, покращення якостіПереробка врожаю
Насіння ріпаку ярого починає проростати при температурі 1-3 0С. Молоді сходи переносять заморозки до — 5 °С, дорослі рослини — до -8 0С. Ріпак є досить вимогливим до освітлення. Загущені посіви мають незначну площу освітлення рослин, а відтак і низьку продуктивність та якість врожаю. Потреба у волозі протягом вегетації неоднакова: в перші 5-7 тижнів після появи сходів вона незначна і найбільш зростає в період цвітіння й наливу насіння. Добре розвинена коренева система здатна за посушливих умов переносити значні зневоднення тканин удень і досить швидко відновлювати асиміляційну діяльність листя вночі. Внаслідок сухої погоди та високих температур під час цвітіння може спостерігатися опадання квіток (явище «запалу суцвіть»), а період цвітіння скоротитися.При розміщенні ріпаку ярого в сівозміні слід враховувати те, що в початковий період розвитку він росте надто повільно і досить сильно пригнічується бур’янами. А відтак площі, які відводяться під цю культуру, повинні бути чистими від бур’янів, особливо тих, насіння яких важко відділяється. Ріпак є добрим попередником для пшениці озимої, незамінним фітосанітаром, тому необхідно поступово збільшувати насичення сівозмін ріпаком до 30%, а в спеціалізованих сівозмінах зони Лісостепу — до 50% із доведенням частки його в структурі посівних площ до 6-8%. Попередниками ріпаку ярого можуть бути як пшениця озима, ячмінь, зернобобові, так і чисті та зайняті пари, для умов центральної частини Лісостепу – просапні культури та багаторічні трави. Недоцільним є вирощування ріпаку після сільськогосподарських культур, які мають спільних із цією культурою шкідників, зокрема буряків цукрових та інших культур із родини капустяних. У сівозміні з буряками цукровими або капустяними культурами ріпак повинен займати не більше 25% площ. Повернення культур на попереднє місце можливе не раніше як через 4-5 років.Ріпак ярий є менш вимогливим до ґрунтів порівняно з озимим завдяки розвиненішій системі дрібних корінчиків у верхньому горизонті поширення кореневої системи. Він потребує ґрунтів із нейтральною або слабкокислою реакцією сольового розчину (рН 5,5-6,8). Ґрунти, важкі за гранулометричним складом, із водонепроникним підорним шаром та легкі з недостатньою теплопровідністю є малопридатними для вирощування цієї культури, тому ріпак погано росте в понижених місцях та у місцях із близьким рівнем залягання ґрунтових вод.Підготовка ґрунту під ріпак ярий – найважливіший агрозахід, від якого залежить своєчасність та рівномірність сходів, розвиток кореневої системи, а в кінцевому підсумку – продуктивність культури. Система заходів обробітку ґрунту спрямована насамперед на збереження вологи та максимальне знищення бур’янів, а також вирівнювання поверхні ґрунту. Після збирання попередника проводять лущіння стерні з подальшою якісною оранкою. Особливу увагу слід приділяти передпосівній підготовці ґрунту. Вона включає культивацію, боронування, додаткове вирівнювання та коткування площі, які здійснюють за допомогою комбінованих агрегатів, що виконують декілька операцій за один прохід і забезпечують утворення посівного ложа та дрібногрудочкуватої структури ґрунту. Для ріпаку це одна із основних операцій, що, насамперед, зумовлено відсутністю придаткових коренів, які утворюються на початкових етапах росту і розвитку культур. За недостатнього розроблення та вирівнювання площі урожайність ріпаку ярого знижується на 20% і більше.Ріпак ярий виносить із ґрунту поживні речовини у 2,0-2,5 раза інтенсивніше, ніж зернові колосові культури, тому він добре реагує на удобрення. При врожайності насіння 1,0 т/га культура виносить з 1 га 5-6 кг азоту, 2-3 – фосфору, 6-9 кг калію. Внесення повних доз фосфорних, калійних та азотних добрив доцільно проводити під основний обробіток ґрунту. Залежно від забезпечення ґрунту елементами живлення для умов північної частини Лісостепу України необхідна кількість добрив знаходиться в межах N90-120Р60-90К60-90, центральної – N60-90Р60К60 Внесення високих доз азотних добрив економічно невигідно.Для повної реалізації генетичного потенціалу сорту доцільно використовувати для сівби високоякісне насіння (еліту або І репродукція). Насіння перед сівбою проти шкідників сходів обробляють препаратами космос 260-8,0 л/т, чинук 2,0 л/т, проти хвороб — ровраль фло 8,0 л/т. Висівають районовані сорти Аріон, Квантум, Форте, Байкал, Клітинний 8, Клітинний, Сієста F1, Терра, Айдар, Отма, Грифінд, Хідалго, Аіра, Магнат, Сріблястий 1.Найкращими для сівби ріпаку ярого є ранні строки — оптимальний рівень термічного режиму (РТР) ґрунту на глибині 5 см — 5-7 °С. У цьому разі ріпак краще використовує вологу, менше забур’янюється і пошкоджується шкідниками. Запізнення із сівбою призводить до зниження врожайності на 10-30% відповідно.Висівають насіння звичайним рядковим способом із шириною міжрядь 15 см, на глибину 1,5-2,0 см залежно від типу ґрунту та його вологості. Густота стояння рослин повинна бути 100-120 шт./ м2. Норма висіву насіння — 6-8 кг/га.Догляд за посівами ріпаку ярого включає комплекс заходів, спрямованих на збереження сходів, знищення бур’янів, захист рослин від шкідників та хвороб, створення сприятливих умов для їхнього росту та розвитку. У перші фази росту й розвитку ріпаку ярого найбільшої шкоди завдають бур’яни. Пригнічення бур’янів рослинами ріпаку відбувається в другій половині вегетації, оскільки в цей період він формує велику надземну масу і може конкурувати з бур’янами. Для боротьби з бур’янами залежно від їхнього виду у перші періоди росту використовують високоефективні гербіциди або їхні суміші. Зокрема, проти однорічних злакових та дводольних бур’янів застосовують бутізан 400, 40% к. е. (1,75-2,5 л/га), дуал голд 960 ЕС, к. е. (1,6 л/га), команд 48% к. е. (90,2 л/га) способом обприскування посівів до та після сходів, проти однорічних та багаторічних злакових — арамо 50, к. е. (1,0-2,0 л/га), селект 120, к. е. (0,4-0,8 л/га), проти дводольних коренепаросткових до початку стеблування ріпаку — галера 334 в. р. (0,35 л/га), лонтрел 300, 30% в. р. (0,35-0,5 л/га), однорічних дводольних та деяких злакових використовують керб 50W, 50% з.п. (1,0 л/га) у фазі 3-4 листки культури. Ефективним є застосування бакових сумішей препаратів галера (0,35 л/га) + нурел Д (0,6 л/га) + зелек супер (0,4 л/га). Захист рослин від шкідників і хвороб здійснюється протягом усього періоду вегетації. Серед шкідників найбільшої шкоди завдають хрестоцвіті блішки на період сходів ріпаку ярого, в період активного росту та розвитку — ріпаковий квіткоїд, ріпаковий пильщик, капустяна попелиця, насіннєвий і стебловий прихованохоботники. При виявленні хрестоцвітих блішок (5 особин/м2) або ріпакового квіткоїда (2-3 жуки на рослину) в період бутонізації та (5-6 особин на одну рослину), в період цвітіння, ріпакового білана і хрестоцвітого приховано-хоботника (3 особини/м2), попелиць (не більше 2 колоній/м2) доцільно застосовувати інсектициди, передбачені «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні». Ефективними є: децис профі, в. г., (0,03 кг/га), фастак, 10% к.е., (0,10-0,15 л/га), сумі альфа, 5% к. е., (0,3 л/га), карате зеон, мк. с. (0,15 л/га), альтекс 100, к.е. (0,10-0,15 л/га). Найпоширенішими серед хвороб ріпаку ярого є альтернаріоз, несправжня борошниста роса та бактеріоз. За сприятливих умов для розвитку масового поширення хвороб необхідно проводити хімічний захист посівів. При ознаках виявлення фомозу, несправжньої борошнистої роси — у фазі розетки та альтернаріозу у фазі утворення стручків посіви обробляють фунгіцидами альєтт 80% з.п. (1,2-1,8 кг/га), фолікул к. е. (1,0 л/га), імпакт Т к.с. (1,0 л/га), карамба, в. р. (0,75-1,25 л/га) та ін.Ріпак, як правило, збирають роздільним способом у фазі жовто-зеленої стиглості — потемніння насіння в стручку близько 50%, при його вологості 30-35%. Висота зрізу рослин повинна бути не меншою 20- 25 см, щоб валок «висів» на стерні і просушувався. Пряме комбайнування застосовують на незабур’янених посівах до настання повної стиглості насіння. При збиранні особливу увагу слід звертати на різальний апарат, оскільки до 90% всіх втрат врожаю зумовлюються саме ним. Також необхідно зауважити, що різальний апарат має бути зміщений на 40 см уперед відносно мотовила. Щоб звести втрати до мінімуму, рекомендується проводити збирання на високому зрізі, на 2-5 см нижче рівня нижнього ярусу стручків. Завдяки цьому не тільки знижуються втрати, але й значно зменшується вологість насіння та кількість домішок. Оптимальна вологість насіння для обмолоту повинна становити 10-13%. При вологості нижче 10% втрати насіння можуть сягати 50%. Для зменшення втрат збирання слід проводити у вранішні і вечірні години. При обмолоті стежать, аби насіння не пошкоджувалось, адже при зберіганні якість його погіршується. Вміст сторонніх домішок в бункерній масі допускається не більше 10%, уміст олійних домішок (битого й обрушеного насіння) — не більше 3%. Для запобігання травмуванню насіння валки треба обмолочувати при обертанні барабана 600 об./хв, а за прямого комбайнування число обертів підвищувати до 800 при швидкості руху комбайна 5-6 км/год.Для гарантованого довготривалого зберігання (до 180 діб) свіжозібране насіння необхідно висушувати до вологості 8%. Вологість при збиранні, як правило, перевищує критичну (чим вищий вміст олії, тим вона нижча) для зберігання. Насіння вологістю понад 13% самозігрівається і непридатне для зберігання.Для попереднього очищення насіння використовують зерноочисні машини ОВС-25 і ОВП-20А, а також стаціонарні зерноочисні машини ЗВС-20, ЗВС-20А, КЗС-25Ш+М-819, на яких відокремлюють до 50% домішок. Вторинне очищення насіння ріпаку, яке повинно мати вологість не більше 12% та домішок не більше 20%, проводять на машинах СМ-4, ОС- 4,5А та типу «Петкус».